Владика Венедикт: "Попри складне минуле, поляки і українці є і залишаться сусідами

Про потребу подальших зустрічей та дискусій, а також можливість спільного документу Римо- і Греко-Католицької Церков України з приводу 70-ої річниці «Волинської трагедії» говорив Преосвященний владика Венедикт.

КАІ: Чи ще можливе випрацювання спільного послання, про яке говорив Патріарх Святослав, Глава УГКЦ, щодо трагедії на Волині?

Владика Венедикт: Воно є завжди можливе, якщо на це є воля обох сторін. Перша складність полягає в тому, що в листі йдеться про польсько-українські стосунки, а не про відносини між Римо-Католицькою Церквою і Греко-Католицькою Церквою. Тому нам важко говорити від імені усього українського суспільства. Крім того, на Волині, окрім кількох парафій, після ліквідації царською владою в середині ХІХ ст. не було греко-католиків. Домінуючою конфесією в ті часи була Російська Православна Церква.

На мою думку, простіше би було підписати у цій справі лист між Єпископатом Польщі і Греко-Католицькою Церквою в Україні. Зрештою, такі дії вже відбулися з ініціативи Івана Павла ІІ, за участю кардиналів Юзефа Ґлемпа, Мирослава Любачівського і Любомира Гузара. Папа неодноразово у своїх промовах в Перемишлі (1991), у Львові (2001), і, перш за все, в листі з нагоди 60-ої річниці трагічних подій на Волині, заохочував єрархів у Львові і Варшаві відірватись від болісного минулого, вибачити заподіяні збитки і будувати майбутнє без упереджень.

КАІ: Чи те, що не дійшло до випрацювання спільного листа є наслідком відмінного оцінювання тих трагічних подій з боку поляків і українців?

В Україні є дуже мало надійних монографій щодо Волинської трагедії, на жаль, доступ до польських публікацій – обмежений, а мовний бар’єр ускладнює вивчення авторитетних досліджень. І це спричиняє до того, що болісна пам’ять щодо тих самих історичних фактів і їх інтерпретації розділяє поляків і українців.

Мені відома думка латинських єпископів з України, які були б схильні підписати документ у версії, яку запропонували греко-католики. Позиція митрополита львівського Архиєпископа Мечислава Мокшицького не відображає думку усього Римо-Католицького єпископату в Україні.

KAI: Волинь нас розділяє. Процес поєднання між поляками і українцями триває вже давно. Що, на Вашу думку, нам вдалося досягнути?

Для того, щоб поєднатись, треба частіше зустрічатись і краще пізнавати один одного. Попри складне минуле, поляки і українці є і залишаться сусідами, як би не складалися взаємовідносини в минулому. Тому варто вести діалог: з чимось погоджуватись, щось заперечувати, але розмовляти. В інакшому випадку, Волинська трагедія буде лише підігрівати радикальні настрої із сильним політичним забарвленням. І, незалежно від оцінювання та інтерпретації історичних подій, жертвам належить пошана і пам’ять.

Для мене найважливішим досягненням у взаємних стосунках було послання про поєднання, прощення і взаємопорозуміння, яке у 2005 році підписали кардинал Любомир Гузар і глава Конференції єпископату Польщі Архиєпископ Юзеф Міхалік. Однак не слід на цьому зупинятись: необхідна послідовна, систематична праця зі сторони обох Церков і обох народів. Я бачу відкритість з обох сторін, робиться багато доброго, але найголосніше чути противників поєднання. Вони є і в Польщі, і в Україні. Проте ми маємо дуже добру основу для подальших дій.

KAI: А чому цей чудовий документ від 2005 року не почав існувати у свідомості поляків і українців?

Якби було більше зустрічей, конференцій, дискусій істориків – в Польщі і Україні – цей документ мав би більше шансів існувати в суспільній свідомості. Було мало наслідків, ми не пішли «за течією». Через два роки, в 2015, припадає 10-та річниця підписання спільного послання. Треба би було провести в таких наукових осередках як Варшава, Люблін чи Львів, якісь поважні дебати, присвячені ролі Церков у взаємному поєднанні і подоланні складного минулого.

KAI: Певні питання між нами залишились надалі не виясненими, як власне Волинь.

Так, це була велика трагедія. Але цей факт не можна виривати з контексту, його слід розглядати у всьому контексті болісних польсько-українських стосунків. Також і українські села знищували та спалювали. Часто звучать крайні думки, які роблять ставку на історичній провині, вбачаючи її виключно в протилежній стороні. А ті, хто намагається подбати про пам’ять про жертв, з однієї сторони, часто виправдовують злочинні дії представників власного народу і водночас засуджують такі дії другої сторони.

KAI: Це правда, але ми завжди говоримо, що це не можна примінювати стосовно Волині. Однак, попри те, не можна відступати зі шляху, на який ми ступили.

Ми не тільки можемо, але мусимо бути разом. Історія показує нам також спільність наших дій. Я вважаю, що українці потребують поляків, і поляки потребують українців. Не слід забувати про кривди, але, з другого боку, не можна їх постійно згадувати. Треба йти далі і будувати краще майбутнє в дусі поєднання – як нам вказував Іван Павло ІІ. Слід задуматись над тим, що ми можемо зробити, щоб не повторилось зле минуле, і щоб відносини між нами були кращими.

KAI: От власне, що ми можемо зробити?

Необхідна співпраця на різних рівнях. Як приклад наведу с. Вижняни неподалік Львова,-де є старенький римо-католицький храм. Там вже немає поляків, але виникла спільна ініціатива між греко-католиками і латинниками, щоб відновити цю святиню і зробити в ній місце діалогу, зустрічей і молитви польської та української молоді. З цією метою вже скликано Суспільний комітет, який складається із представників обох Церков. Минулого року я брав участь у зустрічі в Вижнянах. Спочатку ми відправили богослужіння в греко-католицькому храмі, а потім перейшли до римо-католицької святині.

KAI: Як Ви оцінюєте діяльність двосторонньої комісії у справах контактів між Римо-Католицькою Церквою в Польщі і Греко-Католицькою Церквою в Україні?

На початку цього тисячоліття обидва єпископати дуже інтенсивно працювали, результатом чого було кілька важливих зустрічей в Польщі і в Україні, а також підписання спільного послання. Потім імпульс згас. В єпископів завжди дуже багато справ, тому потрібні також інші, неформальні групи та спільні ініціативи, щоб не занедбати спадщину діалогу і поєднання між Церквами і народами, які започаткували святої пам’яті Іван Павло ІІ за участю кардиналів Юзефа Ґлемпа, Мирослава Любачівського і Любомира Гузара.

KAI: У червні до Польщі приїде Верховний Архиєпископ Києво-Галицький Святослав. Що можемо очікувати від цього візиту?

Блаженніший Святослав приїде до Польщі 28 червня з посланням поєднання між нашими народами і Церквами. Звичайно, він зустрінеться з керівництвом Єпископату Польщі та з комісією у справах контактів з Греко-Католицькою Церквою в Україні. Також він проведе офіційний візит до Варшави і відвідає греко-католицьку спільноту Вармії в Гурово-Ілавецькому,-де зустрінеться з вірними та духовенством.

КАІ

Розмову провів Ґжеґож Полак

Переклад: Католицький оглядач

14.03.2013, 3158 просмотров.