українськаголовна english русскийкарта сайту  

Цікаві статті

26.01.2016
Доповідь о. Ігора Шабана під час пленарного засідання Міжконфесійної групи з православно-католицького богословського академічного діалогу УХАТ

2 жовтня 2015 року в рамках «8-го Екуменічного Соціального Тижня» відбулось ІІ пленарне засідання Міжконфесійної групи з православно-католицького богословського академічного діалогу Українського Християнського Академічного Товариства (УХАТ). З доповіддю «Хрещення розділяє чи єднає?» виступив голова Комісії УГКЦ сприяння єдності християн, протоієрей Ігор Шабан.

Детальніше

18.09.2015
Резолюції VI сесії Патріаршого Собору УГКЦ «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом»

Ми, делегати VI сесії Патріаршого Собору УГКЦ, зібрані в м. Івано-Франківську на Прикарпатті 25–27 серпня 2015 року під головуванням Отця і Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава, обговорюючи тему «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом», розробили певні напрямки для оновлення життя нашої Церкви в Україні та на поселеннях.

Детальніше

23.06.2014
«Ми не ваші вороги, ми вам – брати у Христі», – Глава УГКЦ до православних росіян

Не вірте пропаганді! Ми не ваші вороги, ми вам брати у Христі! Ми прагнемо бути добрими сусідами, мати дружні відносини і тісну співпрацю з вами.

Детальніше

Документи

17.11.2016
ЕКУМЕНІЧНА КОНЦЕПЦІЯ УГКЦ

Ми, греко-католики, відчуваємо своїм обов’язком будувати в дусі любові братерські відносини з іншими Церквами та намагаємося будувати цей діалог, наскільки це можливо. Прикладом цього є Екуменічна Концепція УГКЦ.

Текст Екуменічної Концепції УГКЦ

 

Subscribe
 
* -> Цікаві статті -> "Проблеми однієї Церкви неминуче відбиваються на інших"

"Проблеми однієї Церкви неминуче відбиваються на інших"

Яка основна мета вашого візиту в Росію?

Наш візит у Росію — це відповідь на братнє запрошення його блаженства патріарха Кирила. Після того як у грудні 2008 року відійшов до Господа блаженної пам'яті патріарх Алексій, чиї похорони ми відвідали особисто, щоб помолиться про заспокоєння його душі, ми із глибоким хвилюванням і щирою радістю приймали нинішнього патріарха в якості гостя Вселенського престолу в липні 2009 року — цією поїздкою він поклав початок своїм «візитам миру» у братні православні церкви — вбачаючи в цьому важливий жест і видимий знак неперерваної єдності. Обмін формальними візитами традиційно підкреслює єдність Православної церкви, що насамперед виражається й втілюється в загальному служінні літургії та згодою в ісповіданні віри. Одним словом, наш візит — це знак братньої любові й солідарності й засіб подальшого поглиблення єдності нашої Православної церкви.

Яким ви бачите розвиток православ'я й релігійного життя в Росії?

Поза всяким сумнівом, під натхненним керівництвом ряду видатних патріархів, включаючи й покійного патріарха Алексія, відданій і благочестивій Російській церкві довелось пережити небувало важкі й спокусливі часи і зберегти церкву, що володіє неймовірним потенціалом і численними дарами Божими, з її монастирями, семінаріями й місіонерським впливом. Сьогодні, під славним керівництвом патріарха Кирила, людини, щедро наділеної проникливістю, відвагою й богословськими знаннями, Російська церква покликана відповісти на найважливіші питання сучасності, вирішити такі кардинальні проблеми, як відношення до фанатизму, націоналізму або релігійного й морального індиферентизму, що характеризує сьогоднішнє суспільство.

Якою вам бачиться роль Московського патріархату в православному світі?

Роль Московського патріархату в православному світі значна і вкрай важлива. Подібно усім православним церквам, Московський патріархат покликаний вносити свій внесок у зміцнення й поглиблення православної єдності, ставлячи її вище усіх інших локальних інтересів. Щодо цього особливо важливий приклад покійного патріарха Алексія, який незважаючи на його вік і слабке здоров'я, взяв участь у Нараді глав православних церков, організованій і проведеній Вселенським патріархатом у Стамбулі в жовтні 2008 року із щирим наміром сприяти православній єдності. Ми ніколи не забудемо Божественну літургію в патріаршій церкві св. Георгія,-де ми служили разом з покійним патріархом у неділю 12 жовтня 2008 року. Російська церква з її багатими духовними традиціями й побожністю її віруючих може плідно послужити спільному православному свідченню в сучасному світі — своєю участю в офіційному богословському діалозі єдиної православної церкви з неправославними християнами, а також іншими доступними способами.

Процес підготовки великого й священного Всеправославного собору Східної церкви був відновлений. Як проходить підготовка? І якими, на Ваш погляд, будуть ключові питання цього собору?

З благодаті Божої, один з відчутних результатів Наради глав православних церков у жовтні 2008 року є саме відновлення підготовки до Священного й Великого Собору Православної церкви, за участю всіх православних церков з усього світу. Одна з наших пропозицій як Вселенського патріарха, яка була одностайно прийнята присутніми патріархами й предстоятелями церков, стосувалася поновлення угоди 1993 року — міжправославних консультацій щодо питання про православну діаспору. Після цього Вселенський патріархат — як координатор всеправославних переговорів – продовжує організовувати відповідні зустрічі, на яких були присутні офіційні представники всіх автокефальних православних церков. На цих офіційних зустрічах, які проходили в православному центрі Всесвітнього патріархату в Шамбезі (Женева), було досягнуто значної згоди з більшості питань, які будуть розглядатися на майбутньому Священному й Великому Соборі Православної церкви. Єдині питання, які ще очікують остаточного узгодження на підготовчому етапі, стосуються деяких деталей способу проголошення автокефалії і порядку диптихів (послідовності згадування предстоятелей помісних православних церков під час богослужіння). Із щирим задоволенням і наснагою ми спостерігали ентузіазм і підтримку всіх церков-сестер у ході всього підготовчого процесу, і Російська церква внесла важливий вклад у цю священну справу. Розумом і серцем ми ніколи не сумнівались в очевидному Божому благословенні цієї справи і у тому, що з Божою допомогою Священний і Великий Собор Православної церкви нарешті відбудеться без подальших затримок.

Які головні труднощі у відносинах між Московським і Вселенським патріархатами, і як, по-вашому, можна налагодити цей діалог?

Небезпечно виділяти конкретні точки напруги між двома православними церквами у відриві від інших православних церков. Тому що проблеми однієї церкви неминуче відбиваються на інших. Проте, говорячи формально — і навіть прибігаючи до богословських категорій — можна сказати, що багато проблем, які виникають між церквами, пов'язані з питанням «автокефалії», а саме, питанням про те, хто й що визначає незалежність (якщо користуватися сучасним світським терміном) окремої церкви. Немає сумніву, що православні церкви користуються в цьому контексті відчутними правами автономії, являючи собою федерацію місцевих церков, що формувалось протягом багатьох сторіч. Дуже часто проблема носить світський характер, а не духовний або богословський. Як ми помітили на Нараді предстоятелей православних церков в 2008 році, якщо православні церкви діють окремо, не радячись із іншими братніми церквами, автокефалія перетворюється в «автокефалізм» або радикальну незалежність, і починає служити скоріше розділенню, ніж єдності. Потрібно визнати, що адміністративні поділи, які особливо характеризували життя так званої православної діаспори, часто визначалися націоналістичними інтересами. Справа в тому, що всі православні церкви повинні ставити в основу не стільки свою національну ідентичність, скільки насущну церковну єдність. Ми переконані, що нам усім разом потрібно рухатися в цьому напрямку, щоб Православна церква брала участь у богословському діалозі й в обговоренні насущних проблем сучасності як єдине ціле.

«РУССКИЙ NEWSWEEK», 28 травня 2010 р.

30.05.2010, 1303 просмотра.

 
Офіційний сайт Української Греко-Католицької ЦерквиРелігійно-інформаційна служба України
Loading