українськаголовна english русскийкарта сайту  

Цікаві статті

26.01.2016
Доповідь о. Ігора Шабана під час пленарного засідання Міжконфесійної групи з православно-католицького богословського академічного діалогу УХАТ

2 жовтня 2015 року в рамках «8-го Екуменічного Соціального Тижня» відбулось ІІ пленарне засідання Міжконфесійної групи з православно-католицького богословського академічного діалогу Українського Християнського Академічного Товариства (УХАТ). З доповіддю «Хрещення розділяє чи єднає?» виступив голова Комісії УГКЦ сприяння єдності християн, протоієрей Ігор Шабан.

Детальніше

18.09.2015
Резолюції VI сесії Патріаршого Собору УГКЦ «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом»

Ми, делегати VI сесії Патріаршого Собору УГКЦ, зібрані в м. Івано-Франківську на Прикарпатті 25–27 серпня 2015 року під головуванням Отця і Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава, обговорюючи тему «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом», розробили певні напрямки для оновлення життя нашої Церкви в Україні та на поселеннях.

Детальніше

23.06.2014
«Ми не ваші вороги, ми вам – брати у Христі», – Глава УГКЦ до православних росіян

Не вірте пропаганді! Ми не ваші вороги, ми вам брати у Христі! Ми прагнемо бути добрими сусідами, мати дружні відносини і тісну співпрацю з вами.

Детальніше

Документи

17.11.2016
ЕКУМЕНІЧНА КОНЦЕПЦІЯ УГКЦ

Ми, греко-католики, відчуваємо своїм обов’язком будувати в дусі любові братерські відносини з іншими Церквами та намагаємося будувати цей діалог, наскільки це можливо. Прикладом цього є Екуменічна Концепція УГКЦ.

Текст Екуменічної Концепції УГКЦ

 

Subscribe
 
* -> Цікаві статті -> Брехня, замішана на безвідповідальності

Брехня, замішана на безвідповідальності

Що відбувається, коли протодиякон Андрій Кураєв починає обговорювати проблеми України і ставлення РПЦ МП до українського народу.

Нещодавно газета «Лівий берег» опублікувала велике інтерв'ю диякона Андрія Кураєва, у якому диякон в різкій формі піддав критиці думки українців, які не погоджувались з ідеєю патріарха Кирила про Російський світ, осміяно «групу помаранчевих священиків» з УПЦ МП, а керівництво цієї церкви звинувачено в симонії (продаж церковних посад).

Коли шановний диякон починає обговорювати проблеми України і ставлення Російської Православної Церкви до українського народу, він починає занадто багато брехати. Наміри в нього, звичайно, благі: очистити Патріарха і РПЦ, заклеймувати ганьбою всіх, хто в Україні ставить під сумнів любов Патріарха до України. Але благими намірами дорога встелена відомо куди. Читаючи інтерв'ю диякона ми опиняємося в середовищі ненависті, неправди, домислів і перекручувань. І все це подається нам за вершину любові й розважливості, що протистоїть ненависті й божевіллю киян і українців. Адже кожен, хто не малорос — це українець, тобто або ненависник Росі, або божевільний. Натомість Патріарха та РПЦ, які усіх міцно і люблячи обіймають, можуть боятися тільки безумні. Ну, що ж спробуємо відповісти на ці закиди неупереджено, покинувши лайливу атмосферу кураєвського інтерв'ю.

Наскільки «Російський світ» Патріарха задовольняє українців?

Перша маніпуляція звучить у питанні Влада Головіна. Патріарх про Російський світ говорив не у проповіді, але програмній промові — як це зазначено на його сайті. Владові Головіну треба було б розрізняти між програмною промовою, і тим, що сказано принагідно (проповіддю). Це все ж таки різні речі. Погодьтеся — програмна промова це щось більш значиме, ніж проповідь.

Отже, відкриємо саму промову Патріарха. Ділиться вона на дві частини. У першій, вступній, Патріарх робить наукове відкриття про існування особливого Російського світу. У другій частині описує три істотні характеристики Російського світу.

Отже, як це стверджує Патріарх, сьогодні існує Російський світ, як особлива наддержавна структура з єдиною Церквою, багато в чому завдяки якій «ми духовно продовжуємо залишатися одним народом» «незважаючи на державні розділення». Отже, реально існують не тільки й не стільки незалежні держави, окремі нації, скільки Російський світ з його єдиним народом. Ви не бачите цього єдиного народу? Зараз Кураєв оголосить вас божевільними! Ви не цінуєте колишньої єдності, заперечуєте наявність єдності сьогодні, не хочете її завтра — Кураєв проголошує Вас не тільки божевільними, але й кістою на здоровому тілі Російського світу, яку треба вирізати й розтоптувати! Тому що Ви проповідники ненависті, а він Вам прописує терапію любов'ю.

У цій же ж першій частині промови Патріарх стверджує, що Україна є не просто частиною Російського світу або частково входить у нього, а належить до «ядра». Далі патріарх продовжує говорити про сутність цього Російського світу: «Ядром Російського світу сьогодні є Росія, Україна, Білорусія», які населяють народи (російський, український, білоруський), та «приймають російську духовну й культурну традицію як основу своєї національної ідентичності». Отже, український народ «приймає» «російську духовну й культурну традицію як основу своєї національної ідентичності» і тому входить у Російський світ і в єдиний «духовний народ“.

Українці здивовані й говорять, що в них є українська духовна й культурна традиція, що і є основою для їхньої національної ідентичності? Це не українці, це маргінали, які божевільні й пухлина на здоровому тілі українського народу!

Ну якщо ж українців, які вважають українську культуру основою своєї національної ідентичності, виявиться занадто багато, тоді можна буде сказати, що це власне їх Патріарх мав на увазі коли говорив “ що принаймні істотна частина українців вважає російську духовну й культурну традицію основою своєї національної ідентичності». Тобто в цілому, українці звичайно, мають свою духовну й культурну традицію як основу для своєї національної ідентичності, але істотною частиною української національної ідентичності є «російська духовна й культурна традиція». Ви здивовані? Для Вас очевидна самостійність української духовної традиції? — Божевільні!

Для Вас очевидна самостійність української культури? — Ви втратили глузд!

Для Вас очевидно, що російська культура не стала частиною української національної ідентичності? — Ви пухлина на здоровому тілі Російського світу! І вирізати Вас будуть боляче, але недовго!

Звичайно ж маніпуляцією Патріарха є штучне бомбардування Любов’ю, а Ваші несміливі спроби заявити про право на іншу точку зору (просто навіть як думка) — це все втілення ненависті до російського народу. Ви стверджуєте, що взагалі нічого не говорили про російський народ, а тільки сумнівалися в приналежності українців до російського світу? — Ваша ненависть підступна й озлоблена, і тільки печерний український націоналізм, єдина основа якого — ненависть до Росії й росіян — спонукав Вас сумніватися в приналежності українців до російського світу, побудованому на російській культурі й традиції.

Звичайно, Вам скажуть що Ви безграмотні — і росіянин — це «руський», що відноситься до Русі. Ви заявите, що Вам і так добре — Вас оголосять зрадником предків. За цією логікою французи й німці повинні підкоритися Римові, американці повернутися в британське підданство. Ви вважаєте таку логіку застарілою, не відповідною з сучасними реаліями — Ви божевільний і всіх ненавидите! Ви сягаєте по офіційний переклад промови Патріарха по-українськи,-де чітко проведено розмежування між «руським» і «російським», «Руссю» і «Росією», переконуєтеся, що мова йде саме про російську культуру як основу для української національної ідентичності — Ви злісний і злобний божевільний!

Патріарх говорить у своїй промові про першу опору Російського світу. Це життя народу згідно з духовними цінностям православного християнства. Ви не бачите втілення цих цінностей у житті народів? Згадуєте, що в храми РФ у ніділю заходить 0,5% населення? Думаєте, що інші дивляться ТВ і «культурно відпочивають“? — Ви божевільний! Росія – країна, яка перемогла православ'я! Хоча, звичайно, Патріарх визнав, що існують ще окремі недоліки і не всі до кінця стали православними. Не скрізь ще прищепилися православні цінності. Наприклад, в Україні за рахунок злісної Західної України,-де у неділі храми відвідує 10% населення! Нічого, перевиховаємо!

“Іншою опорою Російського світу є російська культура й мова». Ви байдужі до російської культури й мови? — Це ненависть! В Україні основою єдності нації є українська мова й культура? — Це божевілля! Ви не згідні з Патріархом, коли той робить філологічне й історичне відкриття, стверджуючи що російська мова «виникла як засіб спілкування між різними народами»? — Це метастази пухлини націоналізму, які негативно впливають на Вашу свідомість! Ви якось байдужі до того, що українська культура збагатила російську, а українська мова — «загальноросійська мова» (до речі, що це?). — Ми вже йдемо Вас знищити!

«Третьою підставою Російського світу є загальна історична пам'ять і загальні погляди на суспільний розвиток». Ви говорите про право українців на свою власну історичну пам'ять? — Анафема! Про право українців самостійно оцінювати події історії? — Тричі анафема! Ви говорите, що переоцінка історії – нормальний і постійний стан суспільний процес! — Лікарі незабаром за Вами приїдуть! Ви говорите, що у Вас можуть бути свої власні погляди на розвиток суспільства? — Це вимагає хірургічного втручання! Як стверджує патріарх «У результаті спільної творчості народів Русі й тих, хто становив з ними єдине ціле протягом століть, виник спосіб суспільного проживання, що в усьому світі асоціюється з російською традицією. У наших народів присутня сильна свідомість безперервності й сукцесії російської державної й суспільної традиції». Ви говорите, що Вам не хочеться бути в російській державній традиції? Що у Вас є своя традиція становлення Української держави? — Вершина ненависті до Росії й найтяжче божевілля! Ви говорите, що традиційний для Росії спосіб суспільного буття Вам не подобається й хочеться чогось свого? — зараз диякон Кураєв придумає Вам жорсткіший діагноз!

Ви запідозрили Патріарха в російському націоналізмі? — Ви ідіоти! Тези про Російський світ схожі на тези російського МЗС про «співвітчизників», яких згідно з останнім варіантом закону РФ про національну безпеку можна захищати й на території інших країн? — Це Вам здається, Патріархія ніяких соціальних замовлень РФ не виконує. Співробітники російського МЗС дають інтерв'ю, у яких хвалять РПЦ і Патріарха за гарну спільну роботу на благо РФ? — Це Вам здалося, у РПЦ із РФ іде війна за введення Християнської етики у школу!

Ви вважаєте, що у великодньому посланні Патріарх виправдовується за Російський світ, коли пише про необхідність «втілення християнства в історії»? – Але ж прямо він цього не написав, значить і не є російським націоналістом. От Кураєв на приклад у кожному своєму виступі не говорить про симонію, значить він взагалі про це не говорить! Ах він говорить про це в інтерв'ю? — Це Вам здалося!

Особисто я думаю, що Кураєв не читав виступу про Російський світ, не читав критики цього виступу, яка була в Україні, а говорить про український націоналізм і безгрішного Патріарха, за принципом «щось я про це чув і думаю». І вважає це щирою правдою. Разюча самозакоханість, нічого спільного з християнством не має. Але в захваті самозакоханості себе самого (Кураєва, православного, російського і совкового) він продовжує ототожнювати себе із християнством. І коли поруч виявляється хтось іншої — у цьому випадку не-кураєвського і не-російського мислення, робиться висновок: це — не християнин. Він нас (кураєвих-русских-православних-християн) ненавидить. І ми зараз будемо його лікувати: брехнею по голові. І далі на голову «улюблених українців» виливається будь-яка неправда, видавана за істину, і приправлена широко поставленими «діагнозами». Утримаємося від діагностування цієї самозакоханої в себе людини. Все ж таки він закоханий більше у свою руськість і специфічну православність, ніж у себе самого.

 

Про УПЦ

Дивно в черговий раз читати про якусь помаранчеву групу в керівництві УПЦ. Не дивно лише в черговий раз читати неправду й наклеп. УПЦ є Церквою, відкритою для всіх громадян України, що бажають до неї належати. УПЦ намагається бути своєю не тільки для росіян, але й українців. Не тільки для людей російської культури, але й для тих, хто не може існувати без української культури. І такі старання — слабкі й змушені. Адже без таких старань УПЦ просто б розкололася. 68% парафій, що перебувають в областях, далеких від російської культури, знайшли б спосіб достукатися самі або з «розкольниками“ до серця Вселенського Патріарха. Кураєв далеко. Він приїжджає в Україну й судить про віруючих УПЦ по тих людях, які ходять до нього на лекції. Але Патріарх Кирил, наприклад, більше обізнаний і говорив в 2008 році вголос: якщо Константинополь увійде в Україну, до нього приєднається й УПЦ КП, і УАПЦ, а УПЦ МП завалиться“. Але в азарті побудови Російського світу УПЦ МП, такі як Кураєв, хочуть розгойдати ситуацію зсередини. Зробити її такою, щоб українські розкольники ніколи до неї не приєдналися. Розвалити УПЦ МП. Навіщо?

Самостійна Україна навіть при президенті Януковичу “їх» не влаштовує. Їм потрібна розколота Україна. І заради цієї мети — поділу по лінії Збруча — блокується повернення УПЦ КП і УАПЦ в лоно УПЦ МП. Заради розколу України дискредитується український єпископат. В особистих бесідах Кураєв визнає, що весь єпископат РПЦ потребує перевиховання. Але нападає тільки на український, приписуючи йому не тільки мнимі провини, але й навіть майбутні мнимі провини. До таких майбутніх провин є нібито наречення у єпископи Віктора Бедя, що повинно відбутися десь у майбутньому. Кураєв говорить про газетні публікації. Але ж в Україні друкують все що завгодно. От влітку друг Кураєва за допомогою Васі Анісімова написав велику статтю «Чи Блажен Блаженніший?», у якій говорилося про те, що в найближчі місяці УПЦ розірве єдність із РПЦ. Ну якось місяці ці пройшли, ніхто нікуди не відчалив, тому що не збирався. Але надрукована неправда залишилася. Давайте цю статтю, написану в стилі «одна баба сказала» покладемо за основу своїх висновків? І заодно затавруємо всіх віруючих УПЦ МП як мнимих пособників мнимого злочинця? І підкріпимо наші міркування думкою Філарета — благо він бажане для себе видає за дійсне із завидною регулярністю? Ну й до чого ми так прийдемо? Про Патріарха Кирила теж багато критичних публікацій було. Так що, робити висновки?

Так що треба бути вдячними людям, які хоч щось роблять для того, щоб УПЦ була українською в Україні. Цим людям можна дорікнути тільки в одному: УПЦ дотепер ще занадто мало зробила для того, щоб бути українською для українців. Набагато менше зробила, ніж Партія регіонів, наприклад. І душити в УПЦ відкритість до України й українства — це вбивати не тільки майбутнє для УПЦ, але й сьогодення.

Якби Предстоятелем УПЦ або помічником Предстоятеля був би сам Кураєв, то в Києві були б відкриті десятки парафій з українською мовою (сьогодні відсутні), виходило б тисячі книг по-українськи (сьогодні — десятки), приймалися б декларації про любов до України, демонструвалася б повнота любові до розкольників. І все Кураєв робив би тому, що в нього є християнська віра в серці й розважливість у голові.

І Кураєв писав би у Москву: хлопці, скромніше висловлюйтеся про Російський світ, а то нам тут важкувато. Давайте більше про канонічність і християнство, а то нам важко вписати Російський світ в українські реалії. Тим більше, що Кураєв помітив би тисячі богословських книг, випущених УГКЦ і зрозумів би, що в УПЦ не друкують через страх перед Москвою (як би чого не вийшло), а не через те, що богословська благодать закінчує свою дію на українській території. І вимагав би Кураєв більшого розуміння української специфіки з боку Москви — щодня й навіть кілька разів на день.

Але сьогодні в Кураєва немає головної властивості християнської любові — поставити себе на місце іншого. Подумати — а як йому, цьому українцеві з митрополії УПЦ МП? А як звичайно освічений українець сприймає наші промови? І чому він настільки розчарований у патріархові, що навіть не хоче полемізувати?

Сьогодні Кураєв впевнений, що він не говорив би нічого «помаранчевого». Пропоную посадити його в Києві й призначити ідеологом УПЦ при сьогоднішньому «біло-блакитному режимі». Упевнено, що через місяць він напише щось про українську мову або ще щось — і москвичі звинуватять його в українському націоналізмі, приналежності до помаранчевого лобі й усіх інших гріхах. А Кураєв переконував би москвичів: «навіть якщо Ви в чомусь частково праві — наприклад, у малій кількості богословських книг, виданих УПЦ МП, — не займайтеся критикою, тому що тут і так важко. І розхитавши своєю критикою човен, одержите не відновлення УПЦ МП, а її втоплення. Краще допоможіть зі спонсорами, а я Вам вже знайшов сотню рукописів, гідних видання».

Так що диякону треба згадати про одну просту річ: ще до того, як він диякон, росіянин, вірний РПЦ – перш за все він просто християн. І це накладає певні обов'язки. Не брехати, не видавати мниме за істину, ставити себе на місце інших. Поки що Кураєв — це великий проект із самовиправдання. Є такий гріх: самовиправдання. Це коли людина зробила помилки, але завзято це заперечує, звинувачує всіх і вся в чому завгодно, аби тільки не визнати своєї провини хоч у чомусь. Патріарх дійсно в промові про Російський світ сказав щось не дуже прийнятне для українців. Російське вухо сприймає цей текст як занадто ліберальний щодо України. Але українцям сказане Патріархом здається все-таки помилковим. І у відкритій дискусії вони звернули увагу на ці помилки. Але їх називають націонал-маргіналами, божевільними, зараженими ненавистю… Щось часто плюєте в київський колодязь, з якого ж самим прийдеться ще пити, пан Кураєв! Не по-християнськи якось. Краще визнайте, що не все в промовах Патріарха й Ваших безпомилково. І є причина задуматися над необхідністю більш толерантного тону щодо України, українців, УПЦ МП. А то вже нова влада може оголосити Кураєва небажаним в Україні. Наприклад, на прохання Партії регіонів або Предстоятеля УПЦ МП.

Юрій Чорноморець

«LB.UA», 12 травня 2010 р.

22.05.2010, 1571 просмотр.

 
Офіційний сайт Української Греко-Католицької ЦерквиРелігійно-інформаційна служба України
Loading