Лінь – це загальна болячка православного світу

Восени минулого року Патріарх Кирило сказав проповідь про «Російський світ». Українську громадськість така проповідь схвилювала. Головний докір на адресу Патріарха в тім, що він проповідує російський патріотизм і зневажає український…

Поганому танцюристові потрібний гарний хірург. Якщо якась киста виросла, її волею або неволею потрібно видаляти. На жаль, у деяких головах виросла киста під назвою «український націоналізм».

А як ви визначаєте грань між патріотизмом і націоналізмом?

Є нормальне національне й патріотичне почуття, а є дикий націоналізм. Саме його ми бачимо в житті сучасної України в кількості, не сумісній з життям у Європі, науці і християнській вірі.

Думаю, що на це вам багато хто заперечать: чому український націоналізм поганий, а російський — хороший?

Де в промовах патріарха є російський націоналізм? Почитайте хоча б його Великоднє послання, спробуйте там знайти слово «Росія» або «росіянин». Де в нього звеличення російського народу й Росії над іншими народами й країнами?

«Російський світ», про який говорить Патріарх, — це світ Гоголя, Бортнянського, Бердяєва… Невже все це лише провідники «тиранії Кремля»? «Російський світ» — це не державне утворення і не політичне. Воно вже було за багато століть до нашого з вами народження. Воно творило велику історію й культуру.

В Україні прийнято вважати, що слово Русь у нас украли московіти й віднесли його до Великоросії.

Це ганебна пропаганда, розрахована на ледачих невігласів. Конфлікт починається тоді, коли українські фашики говорять, що спадкоємицею Київської Русі є лише Україна, а білоруський Полоцьк або російські Новгород Великий і Володимир-на-Клязьмі мають до Київської Русі те ж відношення, що й Зімбабве.

Коли були дискусії про «Російський світ», був і такий докір: чому Патріарх проповідує Російський світ, а не євангельські цінності?

Для відповіді на цей наклеп досить взяти книги Патріарха і його проповіді й зрівняти — скільки він говорить про Христа, а скільки про інші речі.

Цікаве ваше ставлення до діалогу між УПЦ і УПЦ КП?

Я в цьому бачу тільки бажання молодих священиків Київської митрополії по шантажувати Москву, налякати її, і тим самим уникнути впливу Патріархії на свою кар'єру.

А як відобразиться зміна влади в Україні на УПЦ?

За роки «помаранчевої» влади в Київській митрополії сформувалася група людей із чітко «помаранчевою“ ідеологією. І сьогодні вони нікуди з митрополії не пішли. Торік їх злякала поява нового патріарха в Росії; цього року  — нового президента в Україні. Цей переляк буде провокувати їх на більш рішучі дії. Недавно Філарет визнав наявність своїх однодумців у Київській митрополії: “Є люди в Синоді УПЦ і в єпархіях, яким Кирило зовсім не потрібний у Києві».

Ви думаєте, що проукраїнський єпископат може підняти питання про відділення від Москви?

Насамперед, це не той термін. Якщо є «проукраїнські священики», виходить, є «антиукраїнські»? Я сам, наприклад, цілком проукраїнський диякон. Я бажаю блага Україні — батьківщині мого діда. Ніхто не зможе ініціювати відділення.

Щось не заладилося в церковному відродженні України вже давно. Чому Україна, яка у минулі сторіччя була інтелектуальним лідером Російського світу (згадайте часи Києво-Могилянської академії), в останні 20 років стала аутсайдером?

Просто тому, що богослови зайняті темою розколу.

Це не так. Перерахуйте мені хоча б 10 книг на цю тему. В кожному разі найцікавіший і науковий аналіз церковної трагедії України дають книги московського автора Віктора Петрушко… Вже 20 років я не можу з України вивезти книги в Росію. Потік літератури йде тільки з Росії в Україну. І хто ж у цьому винуватий? Митниця? Президенти? Світська влада тут ні до чого. Це значить, що лідери церкви створили такий інтелектуальний, а точніше, антиінтелектуальний клімат у церкві, що не з'являються ні своя богословська думка, ні свої дійсно цікаві книги.

Але якщо церква бачить, що є антиінтелектуальні настрої, такі як у Почаєві, то чому не звернутися, наприклад, до намісника монастиря й не запитати: владика, а чому ваші ченці ігнорують соборний документ — «Соціальну концепцію РПЦ»?

У будь-якого керівника при з'ясуванні відносин з підлеглими завжди виникає питання: а чи коштує гра свіч? Заради чого йти на загострення й чимось ризикувати? Що при цьому можна втратити і що придбати?

Я бачу, що для когось ясність православної думки (яка виражена в Соціальній концепції) не представляється тією метою, заради якої варто йти на загострення відносин із групою ченців. Ієрархи дали себе залякати: мов, нічого із цим Почаєвом не поробиш, вони однаково герої віри, а яку віру вони там проповідують — справа не настільки важлива… Це знову ж ледача позиція: нічого робити не буду, тому що це безнадійно. Переляк породжує лінь; лінь підсичує переляк.

Влад Головін

Левый Берег, 7 травня 2010 р.

Укр. переклад, Комісії

17.05.2010, 1231 просмотр.