Православна та Греко-Католицька Церкви можуть вже тепер розпочати спільно шукати моделі єдності, співпрацюючи у різних напрямках свого служіння Богові і людям. Погляд на тему діалогу голови Комісії УГКЦ з міжконфесійних та міжрелігійних відносин та речника УГКЦ з екуменічних питань, протоієрея Ігоря Шабана.
Надання сопричастя китайським єпископам з боку Апостольської столиці та надання сопричастя двом Православним Церквам в Україні з боку Константинопольського патріархату – дві епохальні події у Вселенській Церкві, які взаємопояснюються.
Згідно із соціальним вченням Католицької Церкви, є чотири головних принципи, на яких має будуватися сучасне європейське суспільство: гідність людської особи, загальне добро, солідарність і субсидіарніть.
Щоразу під час Божественної Літургії Церкви візантійської традиції моляться«за добрий стан святих Божих Церков і з’єднання всіх». Ця молитва виникає з любові вірних до Бога. На екуменічному шляху до єдності першість належить спільній молитві, і коли християни разом моляться, мета єдності стає ближчою. Дуже важливо, щоб світ бачив цю спільну молитву християн, яка є найефективнішим свідченням, що ми живемо тим, що проповідуємо.
Зважаючи на важливість екуменічного руху, Синод Єпископів УГКЦ затвердив Екуменічну концепцію УГКЦ. У ній знайдемо бачення з боку Української Греко-Католицької Церкви тих основоположних принципів, які характеризують її екуменічну позицію. Наведений перелік цих засад і їхнє представлення не можна вважати вичерпними, а тому ми закликаємо вірних нашої Церкви і людей доброї волі інших Церков та церковних спільнот працювати над подальшим удосконаленням шляхів до єдності.
15 квітня, посеред зливи у центрі столиці, у каплиці Непорочного серця Матері Божої і Новомучеників України, відбулась екуменічна молитва, присвячена пам’яті ліквідаторів трагедії, яка сталась на Чорнобильській атомній електростанції у 1986 році. Представники Української Греко-Католицької Церкви та Німецької Євангелічної Лютеранської Церкви згадали у молитвах героїв, які пожертвували своїм життя та здоров’ям заради нашої безпеки.
«Це наша історія, яку ми не маємо забувати, – розпочав молитву священик Ігор Шабан, УГКЦ. – Нехай ця молитва дозволить нам відчути героїчний вчинок ліквідаторів, які йшли у Чорнобиль, жертвуючи своїми життями та здоров’ям. Це нагадування нам про те, що немає вищої любові, як покласти життя за своїх друзів. Ми маємо пам’ятати та виносити уроки з тих трагедій, які пережили на власному досвіді».
Співорганізатором молитви також був пастор НЄЛЦУ Павло Шварц. Він нагадав про важливість спогадів та винесення духовних уроків з вчинків тих, хто забезпечили нам безпечне життя. Окрім того, саме пастор Павло активно співпрацює з активістами у Харкові,-де незабаром розпочнеться програма заходів, присвячена 30-й річниці катастрофи.
До молитви долучилась і доктор Астрід Зам(Astrid Sahm), представник німецького фонду, завдяки якій у 2012 році у Харкові було відкрито Чорнобильську історичну майстерню – освітній центр для молоді і консультаційний центр для самих ліквідаторів. Вона підкреслила, що активісти вже давно співпрацюють з представниками різних релігійних організацій, найбільш тісно з УГКЦ, НЄЛЦУ та РКЦ в Україні.
За її словами, у досвіді Чорнобиля є великий потенціал для роботи сьогодні.«Ми маємо побачити людський бік трагедії, — зауважує вона. – Ми всі сприймаємо аварію на ЧАЕС як техногенну проблему, але це й горе тисяч родин. Їхній досвід та шлях адаптації до життя після катастрофи слугує уроком і для сучасного покоління».
Зокрема, вона бачить великий потенціал в обміні досвідом подолання травми між родинами, що були евакуйовані з Чорнобиля та вимушеними переселенцями з АТО. Додатково представники груп ліквідаторів, які працювали у зоні відчуження, почались ділитись способами подолання агресії та злості з учасниками війни, які мають схожі проблеми. Астрід підкреслює, що окрім консультаційних груп та дискусійних клубів, вони планують запустити програму супервізії і для консультантів та душпастирів, які допомагають постраждалим. Вона переконана, що подібний досвід допоможе людям швидше адаптуватись до нового життя та залишити свій біль та гнів позаду.
До кінця квітня акції пам’яті 30-ї річниці трагедії у Чорнобилі та 5-ї річниці аварії у Японії відбудуться у 200 містах у 13 країнах Європи. Україна буде активним учасником виставок пам’яті, створення сонячних хакатонів – джерел альтернативної енергії, які створюватимуть молоді люди для благодійних організацій. Також ліквідатори аварії на ЧАЕС матимуть унікальну змогу провести бесіду з Папою Римським Франциском. Перша виставка, присвячена пам’яті Чорнобильської трагедії, відкриється у Києві вже 19 квітня в Інституті сучасної культури. Просимо слідкувати за оновленнями на сторінці Чорнобильської майстерні пам’яті.
Того ж дня відбулася прес-конференція: Екологічний та антропологічний вимір Чорнобильської аварії, учасники якої(представники католицького духовенства та іноземні гості) розповідали про заходи, які покликані виховувати дітей у повазі до героїв-ліквідаторів,про важливість пам’ятати трагедію«відірваності від коріння», коли люди покидали свої домівки втікаючи від неминучого лиха. Пастор Павло Шварц(Німецька Євангелічна Лютеранська Церква України, м. Харків) — підкреслив проблему хвороб ліквідаторів, про які ми здебільшого згадуємо, лише коли надходить чергова річниця катастрофи — хоча ліквідатори постійно потребують ліків і опіки. Також говорили про допомогу чорнобильцям — як в Україні, так і за кордоном. Пастор Шварц, в контексті сказаного про допомогу для України від інших держав, запропонував поставити самим собі запитання:«А що я особисто можу зробити, щоби допомогти громадянам своєї країни?»
Надання сопричастя китайським єпископам з боку Апостольської столиці та надання сопричастя двом Православним Церквам в Україні з боку Константинопольського патріархату – дві епохальні події у Вселенській Церкві, які взаємопояснюються.
15 квітня, посеред зливи у центрі столиці, у каплиці Непорочного серця Матері Божої і Новомучеників України, відбулась екуменічна молитва, присвячена пам’яті ліквідаторів трагедії, яка сталась на Чорнобильській атомній електростанції у 1986 році. Представники Української Греко-Католицької Церкви та Німецької Євангелічної Лютеранської Церкви згадали у молитвах героїв, які пожертвували своїм життя та здоров’ям заради нашої безпеки.