українськаголовна english русскийкарта сайту  

Цікаві статті

26.01.2016
Доповідь о. Ігора Шабана під час пленарного засідання Міжконфесійної групи з православно-католицького богословського академічного діалогу УХАТ

2 жовтня 2015 року в рамках «8-го Екуменічного Соціального Тижня» відбулось ІІ пленарне засідання Міжконфесійної групи з православно-католицького богословського академічного діалогу Українського Християнського Академічного Товариства (УХАТ). З доповіддю «Хрещення розділяє чи єднає?» виступив голова Комісії УГКЦ сприяння єдності християн, протоієрей Ігор Шабан.

Детальніше

18.09.2015
Резолюції VI сесії Патріаршого Собору УГКЦ «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом»

Ми, делегати VI сесії Патріаршого Собору УГКЦ, зібрані в м. Івано-Франківську на Прикарпатті 25–27 серпня 2015 року під головуванням Отця і Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава, обговорюючи тему «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом», розробили певні напрямки для оновлення життя нашої Церкви в Україні та на поселеннях.

Детальніше

23.06.2014
«Ми не ваші вороги, ми вам – брати у Христі», – Глава УГКЦ до православних росіян

Не вірте пропаганді! Ми не ваші вороги, ми вам брати у Христі! Ми прагнемо бути добрими сусідами, мати дружні відносини і тісну співпрацю з вами.

Детальніше

Документи

17.11.2016
ЕКУМЕНІЧНА КОНЦЕПЦІЯ УГКЦ

Ми, греко-католики, відчуваємо своїм обов’язком будувати в дусі любові братерські відносини з іншими Церквами та намагаємося будувати цей діалог, наскільки це можливо. Прикладом цього є Екуменічна Концепція УГКЦ.

Текст Екуменічної Концепції УГКЦ

 

Subscribe
 
* -> Новини -> АРХІВ НОВИН -> Архів 2012 -> В УГКЦ закликають ЗМІ більше говорити про соціальне сирітство

В УГКЦ закликають ЗМІ більше говорити про соціальне сирітство

Новини -> АРХІВ НОВИН -> Архів 2012

30 листопада в рамках VI Суспільних днів Української Греко-Католицької Церкви в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка відбувся круглий стіл «Соціальне сирітство: соціальна відповідальність і солідарність як основа духовності».

Круглий стіл організовано УГКЦ спільно з Інститутом журналістики. У ньому взяли участь Блаженніший Любомир (Гузар), Архиєпископ-емерит УГКЦ, о. Андрій Нагірняк, Керівник Відділу Соціальної роботи, о. Володимир Мальчин, Голова Центру Академічного Душпастирства УГКЦ та о. Ігор Шабан, організатор Суспільних Днів УГКЦ в Україні. Від Української Православної Церкви Московського Патріархату був присутній о. Георгій (Крючков), як також викладачі Інституту Тарас Петрів, Алла Вовк та студенти.

– Українські засоби масової інформації сьогодні багато говорять про політику, вибори, уряд, але дуже мало про людину, – сказав у вступному слові Блаженніший Любомир. – А між тим саме в людині ключ до всього іншого. В її свідомості того, хто вона, звідки йде і куди прямує. Саме в можливості дати собі відповідь на ці три питання та здійснювати її полягає свобода. Проте людина не може існувати сама по собі, вона завжди є соціальним єством, мусить спілкуватися з іншими, розуміти через них себе, любити їх, відповідати і за себе, і за ближнього. Адже, не люблячи себе, не можна полюбити й іншого.

– Це і є та соціальна відповідальність, котрої бракує в наших ЗМІ. Як і теми солідарності в цілому, зокрема солідарності у важкі часи. Про це нашому інертному суспільству, що більше думає про державу, ніж про власні сили, потрібно постійно нагадувати, — додав модератор круглого столу Тарас Петрів.

Професор Алла Вовк перейшла власне до теми сирітства:

– Те, що в нашій країні сьогодні є стільки дитячих будинків і стільки сиріт – ганьба. Адже в нас немає, слава Богу, ні війни, ні голоду, ні масових репресій. Це трагедія. Що з нею робити? Може, суспільству допоможе соціальна реклама? Опіка церков над сиротами? Наприклад, у Львові я бачила так зване «Вікно життя», організоване УГКЦ, куди біологічні батьки можуть віддати «непотрібне» їм немовля…

Відповіді всіх виступаючих на питання «що робити», за великим рахунком, зводилися до одного: не думати, що за нас щось зробить держава, а кожному проявляти активність і милосердя.

– На щастя, все більше сиріт сьогодні виховуються в дитячих будинках сімейного типу – повідомила Марія Комісарова, соціальний працівник, випускниця Інституту журналістики, – але це далеко не вирішує всіх проблем. Досить сказати, що, за даними соціологічних досліджень, 32% сиріт не вважають себе щасливими, 10% не мають мрій, а 25% намагаються приховати своє сирітство. Українська журналістика повинна звернути свою увагу на цих людей і бути соціально відповідальною, адже слово здатне змінити долю цих людей як на краще, так і на гірше. Пам'ятаю, як одна публікація змусила родину відмовитися від усиновлення. Кожен журналіст повинен про це пам'ятати.

– Журналісти мали б показувати приклади людей, які роблять добро для сиріт, не прославляючи їх, а як приклад: що саме можна зробити, – додав духовний лідер українців Блаженніший Любомир. – Мусять бути якісь просвітницькі програми. Треба завжди наголошувати: дитина (і взагалі, будь-яка людина) має право бути любленою! Адже саме відсутність любові й є сирітством. Колись я служив у США, в моїй парохії був чоловік, що працював у тюремній лікарні. Він проводив співбесіди з новоприбулими пацієнтами-в'язнями і розповідав мені, що дев'ять із десяти скаржилися на брак любові в дитинстві.

Як зауважили учасники круглого столу, тематика благодійництва, допомоги сиротам не заважала б популярності ЗМІ, навпаки вона користується інтересом у суспільстві – недаремно її так акцентують політики перед виборами.

Природно, виникло питання політичної і взагалі «рекламної» благодійності, котра здійснюється заможними українцями чи то для іміджу, чи для відмивання грошей.

– Робити добро як рекламу – це любов лише до себе, а не до ближнього, – каже на це Архієпископ. – А загалом не має значення, багата людина чи бідна, важливо добра вона чи пуста. Наприклад, в Італії чимало сиротинців, благодійних жіночих організацій було засновано дуже заможними вдовами. Але й убогий завжди знайде чим поділитися – хоч би й усмішкою, побажанням доброго дня. Або просто назвавши людину братом. І в навчальних закладах, і в ЗМІ мали б бути виховні проекти, які не розділяли б людей, а нагадували їм, що всі ми – брати. Отож, не варто покладатися чи то на багатих, чи на державу, а щодня робити добро. Хоча, звісно, добре, коли держава принаймні не заважає. Наприклад, у США будь-хто може частину своїх податків виплатити адресно на соціальні цілі – певній лікарні, сиротинцю чи музею.

А отець Георгій звернув увагу на ситуацію, коли діти навіть з повних родин зовсім не отримують батьківської уваги:

– Зверніть увагу, як збільшилося число локальних приватних гуртків — в'язання, витинання, ліплення і тому подібні речі, все те, що ми в дитинстві робили вдома, з батьками. Навіть при деяких церквах є такі заняття. Це свідчить, що батькам ніколи займатися дитиною, і про цю проблему теж треба постійно нагадувати, адже саме сім'я – головний інститут виховання, й атмосфера спілкування в ньому дуже багато важить для дитини!

– Тут можна згадати дітей наших заробітчан, – продовжила тему Алла Вовк. – У них є одяг, їжа, гроші, іноді навіть великі гроші, але немає батьківської любові. За великим рахунком, вони – майже сироти. Добре, що багатьом із них допомагає благодійна структура «Карітас».

На завершення учасники круглого столу обговорили питання «цивільного шлюбу», що його багато хто вважає однією з причин сирітства. Цікаво, що служителі церков висловилися з приводу такої форми стосунків хоч і несхвально, але дуже дипломатично, а от один із присутніх студентів сформулював свою позицію значно гостріше:

– Цивільний шлюб – якраз і є одним з найяскравіших прикладів того, як молодь хоче уникнути тієї самої соціальної відповідальності, про яку ми тут говоримо.

Департамент інформації УГКЦ

30.11.2012, 803 просмотра.

 
Офіційний сайт Української Греко-Католицької ЦерквиРелігійно-інформаційна служба України
Loading