«Діалог і розвиток екуменічних відносин із українським православ’ям є душпастирською необхідністю», – Блаженніший Святослав

Від 12 до 16 листопада 2012 року у Ватикані відбувалось пленарне засідання Папської ради у справах єдності між християнами. Тема обговорення — «Важливість екуменізму для нової євангелізації». Це питання тісно пов’язане із тринадцятою Загальною асамблеєю Синоду Єпископів на тему «Нова євангелізація для передавання віри».

«Беручи до уваги мультикультурність та мультирелігійність сьогоднішньої України, пріоритетним завданням УГКЦ, її головною місією, є екуменічний діалог. З огляду на те, що більшість християн України декларують себе як традиційно приналежних до Православної Церкви, діалог і розвиток екуменічних відносин з українським православ’ям є душпастирською необхідністю» — таку думку висловив Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ, у своїй доповіді, яку він виголосив перед учасниками пленарного засідання цієї Ради.

«Головною трудністю у побудові плідного діалогу з православним світом в Україні, – зазначив Глава УГКЦ, – є болісний поділ усередині самого українського православ’я. І справді, на сьогодні у нашій країні є три православні спільноти. Між ними тривають непримиримі протиріччя на еклезіологічному ґрунті: кожна з цих Церков заперечує право на існування інших двох. Лише Українську Православну Церкву (Московського Патріархату) православний світ вважає „канонічною Церквою“, яка, хоча й належить до Московського Патріархату, однак, має свою певну автономію».

Далі Блаженніший Святослав навів статистичні дані, вказуючи, що найбільшою за числом парафій є Українська Православна Церква (Московського Патріархату), проте за кількістю вірних її випереджує Українська Православна Церква Київського Патріархату, приналежними до якої себе називає 31 відсоток населення України.

Опісля він зачепив також проблему заполітизованості українського православ’я та вручання політичних сил у релігійне життя з наміром інструменталізувати Церкву для реалізації своїх планів. Цей факт є причиною чималих страждань для самих Церков і труднощів на шляху до єдності всіх християн українського суспільства.

«Явище поділу українського православ’я є найбільшою перешкодою для екуменічного діалогу, але потрібно визнати, що досвід ВРЦіРО вказує на те, що Церкви України навчилися співпрацювати та вирішувати труднощі у братній і мирний спосіб», — наголосив доповідач. Предстоятель УГКЦ, серед іншого, підкреслив актуальний відчутний прогрес у стосунках Української Греко-Католицької Церкви з Українською Православною Церквою (МП).

Продовжуючи свою доповідь, Глава УГКЦ представив інші труднощі на шляху екуменічного діалогу та порозуміння, зокрема звинувачення з боку Української Православної Церкви (МП), мовляв українські греко-католики у 90-х роках забрали в них біля 500 «православних храмів», проте, як знаємо, ці церкви були побудовані як греко-католицькі чи римо-католицькі і лише в радянські часи перейшли у власність Української Православної Церкви (МП).

На думку Блаженнішого Святослава, для того щоб планувати нові шляхи для примирення між Церквами, до якого УГКЦ завжди була відкритою, спершу необхідно висвітлити всю правду. «Ми впевнені, що зможемо знайти шляхи для того, щоб загоїти рани минулого, прощаючи та просячи прощення… Ми переконані, що шлях примирення між Українською Греко-Католицькою Церквою та Російською Православною Церквою на основі історичного і душпастирського реалізму є дієвим способом відновлення діалогу та створення нової моделі екуменічних стосунків», – наголосив Глава УГКЦ.

На початку своєї промови Блаженніший Святослав оглядово висвітлив соціально-політичну ситуацію в Україні та роль УГКЦ у розвитку громадянського суспільства. Він зазначив, що Україна – це європейська держава з давніми християнськими коріннями та відносно молода демократична країна. А відновлення пострадянського суспільства, період релігійної свободи, перші успіхи та поразки молодої демократії – усе це причини, що формують матерію та основу викликів для нової євангелізації в Україні.

Блаженніший Святослав підкреслив, що Українська Греко-Католицька Церква, як також й інші традиційні Церкви, втішається великою повагою у суспільстві. І це дає можливість свідчити християнські та загальнолюдські цінності, тобто виконувати дуже важливу місію в суспільстві. А на прикладі Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО) він вказав на відкритість Церков до екуменічного діалогу та співпраці у сприянні національному й громадському діалогу.

Департамент інформації УГКЦ

16.11.2012, 1382 просмотра.