українськаголовна english русскийкарта сайту  

Цікаві статті

26.01.2016
Доповідь о. Ігора Шабана під час пленарного засідання Міжконфесійної групи з православно-католицького богословського академічного діалогу УХАТ

2 жовтня 2015 року в рамках «8-го Екуменічного Соціального Тижня» відбулось ІІ пленарне засідання Міжконфесійної групи з православно-католицького богословського академічного діалогу Українського Християнського Академічного Товариства (УХАТ). З доповіддю «Хрещення розділяє чи єднає?» виступив голова Комісії УГКЦ сприяння єдності християн, протоієрей Ігор Шабан.

Детальніше

18.09.2015
Резолюції VI сесії Патріаршого Собору УГКЦ «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом»

Ми, делегати VI сесії Патріаршого Собору УГКЦ, зібрані в м. Івано-Франківську на Прикарпатті 25–27 серпня 2015 року під головуванням Отця і Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава, обговорюючи тему «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом», розробили певні напрямки для оновлення життя нашої Церкви в Україні та на поселеннях.

Детальніше

23.06.2014
«Ми не ваші вороги, ми вам – брати у Христі», – Глава УГКЦ до православних росіян

Не вірте пропаганді! Ми не ваші вороги, ми вам брати у Христі! Ми прагнемо бути добрими сусідами, мати дружні відносини і тісну співпрацю з вами.

Детальніше

Документи

17.11.2016
ЕКУМЕНІЧНА КОНЦЕПЦІЯ УГКЦ

Ми, греко-католики, відчуваємо своїм обов’язком будувати в дусі любові братерські відносини з іншими Церквами та намагаємося будувати цей діалог, наскільки це можливо. Прикладом цього є Екуменічна Концепція УГКЦ.

Текст Екуменічної Концепції УГКЦ

 

Subscribe
 
* -> Новини -> АРХІВ НОВИН -> Архів 2011 -> Патріарх Святослав (Шевчук): Ми маємо прямувати до примирення з Московським Патріархатом

Патріарх Святослав (Шевчук): Ми маємо прямувати до примирення з Московським Патріархатом

Новини -> АРХІВ НОВИН -> Архів 2011

— Чи не вважаєте помилкою перенесення головного осідку Церкви зі Львова,-де для УГКЦ існує органічне середовище, до Києва,-де сприйняття церкви місцевим населенням доволі неоднозначне.

 — Ні, не вважаю. Це є повернення до історичної правди про нашу Церкву. Київ — це джерело нашої Церкви. Тут вона народилася. І потрібно розуміти, що Берестейську Унію підписав Київський митрополит разом із Синодом. І найпізніше до Унії приступили саме Львівський і Луцький єпископи. Тому перенесення осідку — це повернення до свого історичного коріння.

— Чільні представники УГКЦ по-різному оцінювали діяльність ОУН і УПА. Яку лінію оцінки цих організацій Церква виробила нині?

 — Я думаю чогось надзвичайного нового ми не маємо. Для нас взірцем є постать митрополита Андрея Шептицького, який дуже чітко міг відчути в цих рухах оте природне прагнення і право українського народу до самовизначення і свободи, але з іншого боку митрополит завжди намагався вберегти людей від різних екстремістських виявів націоналізму. Ідея українського націоналізму у тих роках кристалізувалася у дуже непростому діалозі між митрополитом і нашими національними рухами. І тому сьогодні, у теж не дуже простий час, цей діалог і далі буде вибудовуватися, але, я думаю, слово митрополита Андрея повинно звучати так само потужно і сьогодні.

— Чи виробила церква механізми протидії схизматикам на зразок групи Догнала ( «підгорецькі отці»)?

 — Це дуже складне питання. Ми маємо справу з дуже агресивними не християнськими технологіями, які заміняють духовне життя. І дають сучасній людині ілюзію переживання містичного досвіду. Але це немає нічого спільного з традиційним християнством. Очевидно, що будь-яка така сектантська течія є викликом для Церкви, можливо навіть бичом Божим, щоб ми були дедалі більш ефективними душпастирями. Щоб не втрачали пильності й власної активності. І думаю, що наша протидія буде мати кілька складових. Передусім ми хочемо чітко й ясно не дозволити подібним псевдохристиянським рухам вживати ім‘я Церкви, зокрема нашої. І це буде робитися в різний спосіб, на різних рівнях. З іншого боку, ми будемо інформувати наших вірних про те, якою є правда. І це є покликання Церкви: свідчити правду. Ми також намагатимемось дуже милосердно і відкрито ставитись до тих, хто потрапив у тенета таких різних релігійних рухів, і дати їм нагоду все ж таки повернутись до Христової Церкви, Католицької Церкви. А також направду віднайти справжнього живого Бога, якого в них вкрали. Очевидно, що ми шануємо право релігійного вибору чи право сповідувати будь-яку релігію. Але у цьому випадку, я думаю, ми мусимо назвати все своїми іменами і дати можливість людям робити свідомий вибір.

— Люди з найближчого оточення Віктора Януковича стверджують, що чинний Президент не має наміру відмовлятися від ідеї створення Помісної церкви. Чи відомо Вам про ці плани? Чи входить у ці плани й УГКЦ? Чи звертався Янукович з відповідною пропозицією до керівництва Церкви?

 — На всі запитання одна відповідь – ні. Чи існує ідея створення єдиної Помісної церкви з боку нинішньої влади? Не знаю, думаю, що її немає. Тому що зокрема ідея патріарха Кирила є така, що така єдина Помісна церква в Україні вже існує. І я думаю, що дуже багато працівників з оточення нашого Президента просто приймають цю ідею. Коли мова йде про ті інші питання: про діалог з нами чи запрошення, то нічого подібного не було.

— Досі така Ваша зустріч відбулась тільки в межах засідання Всеукраїнської Ради Церков, але окремої зустрічі не було. Чи знаєте Ви про намір Президента таки зустрітися з Вами? Чи шукаєте Ви можливості зустрітися з ним?

 — Поки що офіційного запрошення, чи навіть офіційного вияву волі Президента про таку зустріч я не отримав. Але зі свого боку висловив готовність до такої зустрічі. І вже неодноразово. Тому, якщо така зустріч буде підготовлятись, ми обов’язково будемо подавати це до загального відома. Наші вірні будуть про це знати. І після такої зустрічі я обов’язково поінформую нашу Церкву про саму зустріч, про те, що йшлося на цій зустрічі і, можливо, які можуть бути її наслідки.

— Якщо так, то які найнагальніші проблеми Церкви могли б бути обговорені на такій зустрічі?

 — Чесно кажучи, я ще до кінця над цим не задумувався. Але я думаю, що для мене дуже важливим буде просто розказати Президентові правду. Правду про те, ким ми є. Бо дуже часто, коли немає прямого контакту, інформацію про нас подаємо не ми. І тоді вона є завжди неповна, викривлена, можливо навмисне зманіпульована. Отож ми намагатимемось представити йому правду про те, які ми є, якою є наша Церква і які є наші завдання.

Також, я думаю, що дуже важливо тепер для всіх нас, якщо буде можливість говорити про це з Президентом, прикласти максимум зусиль зі всіх сторін, щоб не дати розколоти Україну. Ми бачимо, що тепер є дуже багато спроб такого протиставлення. Шукається найменша можливість, щоб якось людей між собою розділити. І це навіть чути з уст членів уряду: про те, що у нас є дві національні пам‘яті, два етноси і навіть два народи. І тому я думаю, що це є дуже важлива річ і водночас завдання для української влади, зокрема Президента, вести наш народ до консолідації і єдності. Думаю, що не тільки наша Церква, але й всі релігійні організації і Церкви можуть допомогти Президентові будувати суспільний мир і розвивати єдину незалежну українську державу.

— Ви говорили, що не проти зустрітись із Кирилом, яка мета такої зустрічі?

— Найперше сам факт такої зустрічі продемонструє наше взаємне визнання. Бо ми зараз зустрічаємося з такою ситуацією, що Московський Патріархат не визнає нас як помісну Церкву. А дивиться на нас як на підрозділ Римо-Католицької Церкви. І тому очевидно вважає, що треба говорити на рівні предстоятелів Церков. І тоді ведуть мову про розмову безпосередньо із Папою Римським. І тоді главу УГКЦ не вважають предстоятелем Церкви. А така зустріч послужила б взаємному визнанню і поклала б початок діалогу. Бо коли я, наприклад, визнаю якогось церковного лідера за гідного собі співрозмовника, тоді починається діалог. А я думаю, що в нас є дуже багато тем, які ми повинні в конструктивному двосторонньому діалозі обговорити. Починаючи з того вічного питання храмів у Західній Україні чи напруження, яке існує, закінчуючи питаннями патріархату Української Греко-Католицької Церкви і тих страхів, які має перед цим титулом чи перед нашою Церквою Московський Патріархат. Я б дуже хотів, щоб така зустріч відбулася. Більше того, щоб вона дала початок діалогові. У контексті того діалогу ми можемо розвинути нашу співпрацю. Я думаю, що кінцевою метою такого діалогу має бути примирення. Я знаю, що сьогодні Московський Патріархат готується до акту примирення з Польською Церквою. І готується навіть відповідний документ. Я думаю, що до подібної мети ми маємо теж прямувати. Якщо ми досягнемо такого примирення між УГКЦ і Московським Патріархатом, то багато сучасних проблем і непорозумінь, а відтак тих всіх лих, які терплять сьогодні наші вірні, ми зможемо усунути.

— Ваше Блаженство, в одному з попередніх інтерв’ю Ви говорили, що як дочитаєте роман Василя Шкляра «Залишинець», то поділитесь своїми думками. Чи Ви вже дочитали?

— Дочитав. Мені дуже цікаво було зіставити характер і динаміку національно-визвольного руху тут, у Центральній Україні, з динамікою визвольного руху у Західній Україні. І бачу, що ми є одним і тим самим народом, який змагається до однієї і тої самої мети, навіть часом робимо однакові помилки. Але ми є єдиний волелюбний народ, який прагне вільної, незалежної України.

Анатолій Бабинський

10.07.2011, 1034 просмотра.

 
Офіційний сайт Української Греко-Католицької ЦерквиРелігійно-інформаційна служба України
Loading