Суть – у єдиній вірі

Велелюдно, світло і піднесено завершився Тиждень молитов за єдність християн минулої неділі, 6 лютого, у храмі Жінок-Мироносиць Української греко-католицької церкви, що у селі Вороняки (Золочівський р-н., Львівської обл.). І спільні молитва, і мудрі настанови священнослужителів, і сам дух, який панував у церкві, ніби підкреслювали оті святі слова з молитви Ісуса Христа: «Я в них і Ти в Мені, щоб вони були досконалі в єдності, і щоб світ пізнав, що Ти послав Мене і полюбив їх, як полюбив Мене» (Євангеліє Св. Івана, розділ 17). І навіть яблука, якими з ініціативи настоятеля храму о. Михайла Смолінського, пригощали всіх учасників Спільної молитви, ніби втілювали оту вимріяну, а часами й вистраждану єдність всіх українських церков.

Ми можемо гордитись, адже саме Золочів став першим з міст у Західній Україні, звідки розпочались екуменічні релігійні заходи. Цьогоріч Тиждень молінь за єдність християн пройшов у нас уже в п’ятнадцяте (початок у храмі Св. Миколая, УГКЦ, далі – костел Успіння Пресвятої Богородиці, РКЦ; храм Блаженного Миколая Чарнецького, УГКЦ; храм Всіх Святих Землі Української, УАПЦ; храм Вознесіння ГНІХ, УГКЦ; храм Св. Софії, УАПЦ).

Перший ігумен Золочівського монастиря (ЧСВВ), після відновлення діяльності монастиря у 1989 році, о. Володимир Пальчинський пригадує, що спочатку у Золочеві проходили спільні Водохреща, а пізніше – Тижні молінь за єдність християн. Наголошує: «Спільні заходи зробили свою справу у порозумінні. Навіть був вислів серед людей: священики не сваряться, то чого ми маємо сваритися».

Колишній міський голова Золочева Ярослав Максимович пам’ятає, як у 1997 році до нього прийшли оо. Володимир Пальчинський (УГКЦ), Володимир Легкий (УПЦ КП), Василь Саган (УАПЦ), Ян Бурас (РКЦ) і запропонували своєрідний, як на ті часи документ, про проведення Всесвітнього тижня молитов за єдність між християнами. Він щиро привітав таку поважну ініціативу духовенства. І був завжди поряд на всіх спільних релігійних заходах.

Теперішній ігумен Золочівського монастиря, ЧСВВ о. Тома Кушка висловлює: «На перший погляд така єдність може здаватись далекою і нездійсненною. Але в Бога не має нічого неможливого. І наша спільна молитва – це бажання довіряти Богові.

Сьогодні маємо скласти велику подяку нашим попередникам за почин у спільних духовних заходах. Але дуже важливим є цей звичай підтримувати, поглиблювати і продовжувати».

Одна старша жінка (ходить, опираючись на палицю), не пропустивши жодної молитви, каже: «Маю сина пияка і велику надію на те, що вилікує його моя молитва».

Харків’янка Світлана Корбаньова (займається з дітьми і молоддю у Василіянському монастирі у смт. Покотилівка), яка також побувала на спільних моліннях, висловилась: «Не бачені події. Хотілось би чогось навчитись. Особливо вражаюче, коли співає на Службі Божій професійний хор».

Діти і сестри-монахині під час молінь зачитували прохання про єдність церков. Було б добре, якби ці слова дійшли до тих, для кого релігія перевтілюється у політику. Бо ж справжня суть таки у єдиній вірі, як і у єдиному Богові.

Галина МЕЛЬНИК,

14.02.2011, 1544 просмотра.