"Російський світ" - імперія або співдружність?

«Країни російського світу“ це країни у яких російська мова використається як мова міжнаціонального спілкування, розвивається російська культура, зберігається загальноісторична пам'ять», — сказав патріарх Кирило.
Виступаючи 3 листопада 2009 р. на відкритті ІІІ Асамблеї російського світу в Москві Предстоятель РПЦ патріарх Кирило запропонував ввести у вживання новий термін, що означав би співтовариство країн, об'єднаних російською культурою — «країни російського світу».

«Країни російського світу“ це країни у яких російська мова використається як мова міжнаціонального спілкування, розвивається російська культура, зберігається загальноісторична пам'ять», — сказав патріарх Кирило.

За словами патріарха, такий культурний простір російського світу раніше підтримувався загальними державними кордонами. Сьогодні єдиний географічний ареал багато в чому зруйнований, однак, як відзначив патріарх, народам держав, що проживають на просторі історичної Русі, необхідно «усвідомлювати свою загальну цивілізаційну приналежність і розглядати російський світ як свій загальний наднаціональний проект».

Пропонуючи ввести в оборот поняття «країни російського світу», патріарх Кирило, за його словами, не пропонує нічого нового. Як приклад він навів Британську співдружність націй, співдружність франкомовних і португаломовних країн.

Для зміцнення ореолу російського світу він запропонував діяти одночасно на декількох рівнях. По-перше, зміцнювати взаємодію громадянської свідомості відповідних держав, а по-друге, установлювати «систему міцних відносин між елітами російського світу». «Ключове значення повинна мати етика міжелітних відносин, що вбачає повагу один до одного й виключає всяку спробу відігравати роль старшого брата», — вважає патріарх Кирило.

На його думку, жодна із країн російського світу не може діяти на міжнародній арені в повній самотності. Тут важливим є дотримування принципу соборності. «Тільки згуртований російський світ може стати сильним суб'єктом міжнародного права», — заявив патріарх Кирило.

У ході церемонії відкриття асамблеї патріарх Кирило й виконавчий директор фонду «Російський світ» В'ячеслав Ніконов (онук колишнього найближчого соратника И. Сталіна В'ячеслава Молотова) підписали угоду між Російською Православною Церквою й фондом про системне співробітництво й взаємодію.

В УПЦ КП сприйняли заяву патріарха Кирила неоднозначно. «З однієї сторони слова патріарха про те, що етика взаємин у рамках „російського світу“ припускає повагу один до одного й виключає всяку спробу відігравати роль старшого брата, можна тільки вітати. Чого дійсно дуже не вистачає взаєминам країн, які виникли на території колишнього СРСР, так це взаємоповаги. А одна із цих країн не тільки вважає себе „старшим братом“, але часто й поводиться відповідно» — сказав глава Інформаційно-видавничого відділу Київської Патріархії єпископ Євстратій. На жаль, дотепер всі проросійські організації, особливо підтримувані з Москви матеріально, в Україні виступали винятково з антидержавних позицій. Той же фонд пана Никонова матеріально підтримував діяльність «русинського руху“ на Закарпатті — відверто сепаратистського й антиукраїнського. Що б сказали в Москві, коли б аналогічні фонди з України почали фінансувати сепаратистів в Інгушетії або Татарстані?»

«З іншого боку, наведений патріархом приклад Британської співдружності й інших союзів не може не насторожувати — сказав владика. — Адже зазначені патріархом союзи виникли після розпаду відповідних колоніальних імперій. Таким чином, визнаючи себе „країною російського світу“, Україна повинна була б визнати себе колонією Росії, більше того — колонією, у культурних відносинах метрополії, що стояла нижче. Навряд чи така перспектива приємна не тільки Україні, але й будь-якій іншій країні, потенційно приписуваної до „російського світу“. Ми не можемо забути й той факт, що російська мова й культура в Україні багато років поширювалися на тлі викорінювання української мови й культури, на противагу їм — досить згадати Валевський циркуляр, Емський указ або побудова „нової спільності — радянського народу“ у часи СРСР».

Ще один аспект, що на думку єпископа Євстратія викликає насторожене відношення, — це політична інтеграція. Адже, за словами патріарха Кирила, жодна із країн «російського світу» не може діяти на міжнародній арені в повній самітності, тут також повинен дотримуватися принцип соборності. «Тільки згуртований російський світ може стати сильним суб'єктом міжнародного права», — стверджує Московський патріарх. «Британія не претендує на політичну владу в Індії або африканських країнах — зауважує владика Євстратій. — Навіть ті країни, які формально об'єднані Британською короною — Канада, Австралія — фактично повністю незалежні. Уряд Великобританії, як суб'єкт влади, ніяк не впливає на політику урядів Канади або Австралії.

У той же час нинішній уряд Росії не залишає спроб активно втручатися в справи незалежних держав, у тому числі із застосуванням військової сили. Тому офіційне визнання України „країною російського світу“ зараз для нас потенційно загрожує втратою не тільки суверенітету, але й державності як такої. Інша справа, якщо політична культура в Росії виросте до рівня британської й у Москві навчаться поважати суверенітет інших держав так само, як поважає його Великобританія».

У цьому контексті можна згадати й приклади політичного втручання тієї ж Франції в справи своїх колишніх африканських колоній, однак єпископ Євстратій відзначив, що історичні й культурні взаємини України й Росії зовсім не дозволяють брати такий досвід на озброєння. «Україна перебуває в Європі, а не в Африці. І хоча наша державна незалежність формально молодша, ніж, скажемо, алжирська або мадагаскарська, але це не означає, що колишня імперська столиця має право диктувати нам свої умови — сказав він. — У російських ЗМІ Україну люблять називати „невдалою державою“ і порівнювати із Сомалі, але це лише спроба видати бажане за дійсне».

«Можна багато й красиво говорити про дружбу народів України й Росії, але при цьому мріяти лише про відродження імперії. Якщо патріарх Московський Кирило щирий у своїй любові до України, то він має можливість виявити її не в словах, а на конкретному прикладі. У Росії в цілому, і навіть у Москві, немає не тільки ні однієї української школи, але навіть немає й українських класів, хоча українців у Росії — мільйони. Думаю, що активне сприяння з боку Предстоятеля РПЦ у відкритті таких класів і шкіл, його публічні звернення із цього приводу до влади Росії й Москви були б позитивно оцінені в Україні. Патріарх, як єпископ Москви, міг би ініціювати створення таких класів і під егідою Церкви, не чекаючи рішень чиновників» — підкреслив представник Київської патріархії.

09.11.2009, 1270 просмотров.