Запалитися їхньою відвагою…

7-8 грудня Комісія УГКЦ з міжконфесійних і міжрелігійних відносин спільно з Інститутом екуменічних студій УКУ провели дводенний навчальний он-лайн модуль під назвою «Дивлячись на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру: Подвижники єднання в УГКЦ». Даний захід об'єднав учасників з України та з закордону, серед яких були священики, голови єпархіальних екуменічних комісій, а також особи, зацікавлені екуменічними питаннями.

Метою заходу був аналіз основних ідей єдності Церков у предстоятелів УГКЦ: Праведного митрополита Андрея (Шептицького), патріарха Йосифа (Сліпого), патріарха Мирослава Івана (Любачівського) та патріарха Любомира (Гузара). Адже їх інтегральне та доленосне бачення єдності між християнами, щоденний труд і молитва в цьому наміренні накреслили шляхи розвитку Церкви, принесли багато добрих плодів, з яких ми користаємо дотепер.

Семінар відбувся під модеруванням директора ІЕС, д-ра Павла Смицнюка, та наукового працівника ІЕС, о. д-ра Романа Фігаса. Впродовж двох днів було представлено наступні доповіді:

«Екуменічний доленосний злет Праведного Митрополита Андрея (Шептицького)» -о. д-р Ігор Шабан, Голова комісії УГКЦ з міжконфесійних і міжрелігійних відносин. Отець Ігор представив бачення Митрополита Андрея щодо єдності Церкви та його реалізації вже тут на землі. Митрополит докладав чималих зусиль, щоб знайти порозуміння між своїми і «чужими» в непростий період першої половини ХХ-го століття. Шептицький став певним взірцем до наслідування для усіх наступних глав УГКЦ щодо справи святого єднання. Він ще до ІІ Ватиканського Собору зумів відкритися на діалог з Православними Церквами, ініціював проведення Велеградських конгресів, різноманітних зустрічей та дискусій.

о. д-р Іван Дацько, президент ІЕС, виголосив доповідь «Патріарх Йосиф (Сліпий) та його праця задля з’єднання Церков». Отець Іван був особистим секретарем Патріарха та його близьким соратником, тож у його доповіді немало теплих спогадів, що характеризують велич духу ісповідника віри. Отець Дацько представив еволюцію екуменічних поглядів Патірарха Йосифа, зазначаючи, що «Ті, що знали о. Йосифа Сліпого до Другої Світової Війни і мали щастя дочекатися його визволення у 1963 р., підкреслювали як він змінився у поставі, ноші й настанові. В лютому 1963 р. перед Папою Іваном ХХІІІ стояв справжній східний архиєрей, який пізнавши впродовж діянь та участи на Другому Ватиканському Соборі, почав представляти нову еклезіологію помісности Церков, що сьогодні христалізується у ще недостатньо випрацьованій еклезіології сопричастя – Ecclesiologia Communionis, яка може стати основою спільного богослов’я і розуміння Церкви для православних і католиків.» Доповідач підсумував, що екуменічну візію УГКЦ заклали два наші велетні двадцятого століття: Слуга Божий Митрополит Андрей Шептицький і Патріярх Йосиф – Ісповідник.

Науковий працівник ІЕС Тарас Курилець представив доповідь на тему «Патріарх Мирослав Іван (Любачівський): вірність екуменічним принципам у новий час свободи Церкви». Доповідач наголосив на непростій ситуації, у якій опинився Блаженніший Мирослав Іван після смерті Патріарха Йосифа та нових екуменічних викликах, що були пов’язані з подіями виходу УГКЦ з підпілля. Його смирення і мудрість дозволили не закритися УГКЦ в ілюзорній бульбашці історичних кривд і образ, але накреслили новий шлях прощення та примирення, екуменічного зросту, який особливо виразно проглядається у його Пастирському Зверненні Про Єдність Святих Церков 1994 року.

Павло Смицнюк презентував доповідь «Екуменізм блаженнішого Любомира: між реалізмом і утопією». Доповідач показав значний прогрес в екуменічних стосунках між УГКЦ та Православними Церквами, що був реалізований протягом правління вл. Любомира. А також, дослідуючи екуменічну візію владики, зауважив, що блаженніший неодноразово ставив запитання: чи ми готові пожертвувати своїми інтересами заради єдності Церков, бо інакше наші слова залишаться порожніми? Говорячи про «утопічність» екуменічних ідей вл. Любомира, зокрема про рівночасне сопричастя Церков-гілок однієї Київської Церкви, Павло Смицнюк тим самим наголосив на революційному характері його візії, яка не була однозначно сприйнята навіть оточенням блаженнішого. Приклад вл. Любомира показує, що нам потрібно бути творчими у наших пошуках єдності між Церквами, не боятися пропонувати нові ідеї та палко бажати здійснення Господньої волі.

Отець Георгій Коваленко, ректор Відкритого Православного Університету Святої Софії-Премудрості, громадський діяч, колишній прес-секретар Предстоятеля УПЦ митрополита Володимира (Сабодана) виголосив доповідь «Реакція українських Православних Церков на екуменічні ініціативи греко-католиків». О. Георгій показав різноманіття підходів до справи екуменізму, які можуть існувати всередині навіть однієї Православної Церкви: від прийняття та діалогу до крайнього відкинення і засудження. Він звернув увагу на згубний дволикий підхід до справи християнської єдності, що часто є ще притаманний очільникам Російської Православної Церкви, коли одна позиція представляється як офіційна, але справжня позиція може кардинально відрізнятися. Щирість і відкритість має бути основою міжхристиянських стосунків.

Довідка: Екуменічна формаційна програма – це тривала навчально-формаційна програма, розроблена спільно ІЕС та Патріаршою комісією УГКЦ з міжконфесійних і міжрелігійних відносин для священиків, членів екуменічних єпархіальних комісій УГКЦ та осіб зацікавлених справою християнської єдності, задля глибшого розуміння сучасних екуменічних процесів в Україні і світі та сприяння практичних ініціатив міжхристиянського діалогу та порозуміння.

Інститут екуменічних студій УКУ

10.12.2020, 676 просмотров.