українськаголовна english русскийкарта сайту  

Цікаві статті

12.02.2019
Прагнення єдності: погляд УГКЦ на діалог з православними братами

Православна та Греко-Католицька Церкви можуть вже тепер розпочати спільно шукати моделі єдності, співпрацюючи у різних напрямках свого служіння Богові і людям. Погляд на тему діалогу голови Комісії УГКЦ з міжконфесійних та міжрелігійних відносин та речника УГКЦ з екуменічних питань, протоієрея Ігоря Шабана.


20.10.2018
Глава УГКЦ переконаний, що сопричастя для Православних Церков в Україні та для китайських єпископів – дві епохальні події

Надання сопричастя китайським єпископам з боку Апостольської столиці та надання сопричастя двом Православним Церквам в Україні з боку Константинопольського патріархату – дві епохальні події у Вселенській Церкві, які взаємопояснюються.

25.09.2017
Доповідь Глави УГКЦ «Роль релігії в європейській інтеграції – перспективи України та ЄС»

Згідно із соціальним вченням Католицької Церкви, є чотири головних принципи, на яких має будуватися сучасне європейське суспільство: гідність людської особи, загальне добро, солідарність і субсидіарніть.

Документи

20.03.2019
НАША СВЯТА СОФІЯ


Послання Блаженнішого патріарха Святослава з нагоди століття відновлення соборності українського народу та його держави

Детальніше

Subscribe
 
* -> Новини -> Ідея софійності та Київська Церква

Ідея софійності та Київська Церква

5 квітня 2019 року в Інституті філософії імені Г.С. Сковороди НАН України відбувся колоквіум “Ідея софійності української культури та Київської церкви»  де філософи, богослови, релігієзнавці й історики дискутували над тематикою, яку запропонував патріарх УГКЦ у своєму посланні з нагоди століття відновлення соборності українського народу та його держави «Наша Свята Софія»

Захід організований Комісією УГКЦ з міжконфесійних та міжрелігійних відносин спільно з Українським католицьким університетом, Інститутом філософії ім. Г. Сковороди НАН України та Відкритим Православним університетом Святої Софії-Премудрості.

Під час колоквіуму доповіді виголосили фахівці з різних наукових галузей. Першим до слова модераторами — проф. Людмилою Филипович та проф. Сергієм Йосипенко — був запрошений до виступу завідувач кафедри релігієзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка доктор філософських наук, професор Євген Харьковченко з доповіддю на тему «Софійність київського християнства». Він наголосив, що «в українському науковому середовищі „київське християнство“ — це наукове поняття з чітко означеним змістом як схрещення східного християнства із західним на ґрунті передхристиянської культури Придніпрянської Русі-України. Київське християнство було дієвим чинником створення виразного духовного обличчя української нації як самодостатнього етнічного суб’єкта вже наприкінці ХІ ст».

Оскільки у центрі обговорення представників наукового середовища цього разу було звернення Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава (Шевчука) «Наша Свята Софія». Суть звернення усім присутнім презентував о. Андрій Зелінський, радник глави УГКЦ зі стратегії комунікації. У своїй доповіді священик зазначив, що «саме звернення присвячене століттю від дня відновлення соборності українського народу та його державності. Відтак, основними завданням, яке ставив предстоятель УГКЦ у цьому посланні, було привернути увагу сучасних українців до нашого історичного коріння як фундаменту консолідації українського суспільства та легітимації української держави. В основі такого єднання українського народу лежать християнські цінності, що з Володимировим хрещенням Київської держави стали закваскою нового народного та національного буття. Саме на їхній основі формувалися упродовж століть наші основні суспільні та державні інститути. Вирішальну роль у цьому процесі відіграла саме Київська Церква. З її амвонів засадничі цінності торували собі шлях у серця та уми наших пращурів. Вони кристалізували властиве українському народу розуміння сім’ї, держави, військового обов’язку, суспільної справедливості, етики влади тощо. Зрештою, Софія, Мудрість Київська, як система цінностей, вивірена століттями, може посідати той консолідуючий потенціал і для наших сучасників, рівно ж як і для наступних етапів розвитку української держави».

Після цього відбувся ряд виступів провідних наукових співробітників Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, зокрема доктора філософських наук, професора Петра Яроцького та доктора філософських наук, доцента Олександра Киричка. Цікавим був виступ директора науково-видавничого об’єднання «Дух і Літера», кандидата філософських наук Костянтина Сігова, який виголосив доповідь «Софія як етос: ідея софійності у творчості С. Б. Кримського». Він, зокрема, пригадав, наскільки важливою ідея софійності була для генерації філософів Сергія Кримського, Вілена Горського, Мирослава Поповича.

Ректор Відкритого православного університету Святої Софії-Премудрості протоієрей Георгій Коваленко розповів про «живу софійність та її вплив на суспільство і Церкву у ХХІ столітті», акцентуючи увагу на тому, що місце «софійності» – не лише в гуманітарних науках, але й у сфері точних наук і міждисциплінарному вимірі.

У ході обговорення торкнулися визначення важливих для української духовної спадщини понять. Зі спробою диференціювати поняття «Київська Церква», «київське християнство», «київська традиція» та «київська цивілізація» виступив проректор УКУ з наукової роботи, доктор історичних наук, професор Ігор Скочиляс. У доповіді було наголошено на новому терміні — «Київська цивілізація». Що це таке і як це поняття інтерпретувати? Відповідаючи на поставлене запитання, проф. Скочиляс пропонує чотири чинники, фактори чи передумови до подальшої дискусії на цю тему: 1. слід застосовувати мову критичності, тобто академічно говорити про важливі, принципові, цивілізаційні речі і не піддаватися спокусі популяризації невластивої думки і популізму; 2. слід вчитися інклюзивності, тобто здатності відповідати на знаки часу, зокрема шукати спільну дискурсивну мову між богословами, філософами, істориками, культурологами, релігієзнавцями; 3. слід навчитися говорити інклюзивною мовою зі спільними кодами і зі спільним понятійним апаратом, для того щоб ми доходили певних консенсусних висновків чи загального консенсусу (міждисциплінарність); 4. слід вийти поза рамки конфесійного підходу і вчитися говорити понадконфесійними категоріями.

Завершальною була доповідь протоієрея Ігора Шабана, голови Комісії УГКЦ з міжконфесійних та міжрелігійних відносин, який підкреслив важливість обраної тематики та її актуальність у світлі послання патріарха УГКЦ, Блаженнішого Святослава (Шевчука) «Наша Свята Софія», що творить цілком новий дискурс та відходить від рівня звичних для широкого загалу релігійних послань церковних ієрархів. На думку доповідача пошук смислів української історії, суттєвих духовних, культурних і навіть політичних цінностей має важливе практичне значення для досягнення миру та єдності народу.

Завершився колоквіум спільною дискусією над темою cофійноcті української культури та Київської Церкви, під час якої учасники дійшли висновку, що зважена й критична оцінка можливих спільних засад і цінностей з боку відповідальних громадян-інтелектуалів, що безпосередньо і фахово займаються світоглядно-ціннісною проблематикою, є особливо актуальною сьогодні, коли українське суспільство накреслює шляхи свого подальшого розвитку.

Комісія УГКЦ з міжконфесійних та міжрелігійних відносин

11.04.2019, 331 просмотр.

 
Офіційний сайт Української Греко-Католицької ЦерквиРелігійно-інформаційна служба України
Loading