українськаголовна english русскийкарта сайту  

Цікаві статті

26.01.2016
Доповідь о. Ігора Шабана під час пленарного засідання Міжконфесійної групи з православно-католицького богословського академічного діалогу УХАТ

2 жовтня 2015 року в рамках «8-го Екуменічного Соціального Тижня» відбулось ІІ пленарне засідання Міжконфесійної групи з православно-католицького богословського академічного діалогу Українського Християнського Академічного Товариства (УХАТ). З доповіддю «Хрещення розділяє чи єднає?» виступив голова Комісії УГКЦ сприяння єдності християн, протоієрей Ігор Шабан.

Детальніше

18.09.2015
Резолюції VI сесії Патріаршого Собору УГКЦ «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом»

Ми, делегати VI сесії Патріаршого Собору УГКЦ, зібрані в м. Івано-Франківську на Прикарпатті 25–27 серпня 2015 року під головуванням Отця і Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава, обговорюючи тему «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом», розробили певні напрямки для оновлення життя нашої Церкви в Україні та на поселеннях.

Детальніше

23.06.2014
«Ми не ваші вороги, ми вам – брати у Христі», – Глава УГКЦ до православних росіян

Не вірте пропаганді! Ми не ваші вороги, ми вам брати у Христі! Ми прагнемо бути добрими сусідами, мати дружні відносини і тісну співпрацю з вами.

Детальніше

Документи

17.11.2016
ЕКУМЕНІЧНА КОНЦЕПЦІЯ УГКЦ

Ми, греко-католики, відчуваємо своїм обов’язком будувати в дусі любові братерські відносини з іншими Церквами та намагаємося будувати цей діалог, наскільки це можливо. Прикладом цього є Екуменічна Концепція УГКЦ.

Текст Екуменічної Концепції УГКЦ

 

Subscribe
 
* -> Новини -> Роль людини у вимірі катастрофи на Чорнобильській АЕС

Роль людини у вимірі катастрофи на Чорнобильській АЕС

14 квітня, в рамках відзначення Ювілейного року Божого милосердя відбулась міжнародна екуменічна конференція «Екологічний і антропологічний вимір Чорнобильської катастрофи» — з нагоди прийдешньої дати – 30 років від дня трагедії на Чорнобильській АЕС.

«30 років — це багато чи мало, — поставив запитання протоієрей Ігор Шабан, голова Комісії УГКЦ сприяння єдності християн, — якщо порівнювати з розпадом шкідливих елементів, мабуть, мало, а відносно життя людини – це великий відтинок часу». Отже, це такий період, який дає змогу підсумувати і усвідомити наслідки того, що сталося — і зробити висновки задля попередження трагедій у майбутньому.

Захід, зорганізований спільно Українською Греко-Католицькою, Римсько-Католицькою Церквами, Міжнародним освітнім центром м. Дортмунт, Німеччина, та Інститутом св. Томи Аквінського мав на меті поставити у центрі обговорення тему людини – «тему тих героїв, які ціною свого життя намагались виправити чужі помилки». Представниця німецького інституту пані Астрід Зам підкреслила: «Багато років ми розглядали чорнобильську проблематику в контексті екологічної політики Німеччини і в площині розвитку білорусько-німецьких та українсько-німецьких стосунків, проте до 25-річчя Чорнобильської катастрофи почали змінювати акцент, тому що зрозуміли, що багато робиться в практичній сфері, але дуже мало знаємо про тих людей, які тоді, у 86-му році врятували Європу від більш страшних наслідків ядерного вибуху – а саме, ліквідаторів».

Тож центральною темою конференції були люди, які відчайдушно стали на захист життя ближніх у вже далекому 1986-му.  А разом з ними — і звичайні, пересічні люди, які, в умовах нинішньої невтішної екологічної ситуації, теж здатні здійснити «вчинок» — і  вплинути на майбутній перебіг подій: берегти екологію, не допускаючи подібних катастроф у майбутньому.

Очевидці згадували події 30-літньої давності – перші моменти, коли люди почули про страшну трагедію – жах, домисли (за браком інформації) і відчай – що буде далі? Ліквідатори ділились своїми спогадами про трагедію на ЧАЕС та підкреслювали значення подвигу численних людей, які мали на меті врятувати життя багатьох — навіть ціною власного.

В контексті страшної катастрофи, наслідки якої (як екологічні, медичні, соціально-економічні – так і духовні) маємо і досі, торкались таких суто релігійних концептів як милосердя і жертовність. Жертовність – яка мала місце під час аварії на ЧАЕС, коли сотні і тисячі людей віддавали свої життя за спасіння життя інших. І милосердя – що було тою силою, яка гоїла і продовжує гоїти рани від страшної трагедії  1986-го. Владика Богдан (Дзюрах), Секретар Священного Синоду Єпископів УГКЦ, підкреслив, що в цей рік, який Вселенський Архієрей Папа Франциск проголосив роком Божого милосердя, Церква, громадські організації та люди доброї волі мали би стати голосом постраждалих, голосом тих, хто почувається забутим і полишеним сам на сам зі своїми проблемами та викликами, спричиненими подіями 30-літньої давнини».

Від катастрофи, яка сталася 30 років тому, обговорення підійшло до можливості уникнення таких трагедій у майбутньому — і до подолання екологічної кризи. Представники спільних церковно-державних програм України і Білорусі окреслили проблеми, які нині стоять перед такою ініціативою, та засвідчили наявність позитивної динаміки у розвитку екологічної культури суспільства.

Отже, підсумовуючи все сказане на конференції, зацитую Владику Богдана Дзюраха: «Чорнобиль – це рана на тілі нашого народу і всього європейського континенту. Проте ця рана не мусить бути смертоносною, невиліковною, а народи, які вона зачепила, не мусять почуватися приреченими. Віра каже нам, що людські рани, огорнені Божою, людською любов’ю і людським милосердям, стають джерелом нового життя і нової надії. Там,-де є любов і милосердя, з’являється надія, і потім любов і милосердя втілюються в дієву солідарність».

Автор — Ганна Щокань

Католицький Медіа-Центр

17.04.2016, 424 просмотра.

 
Офіційний сайт Української Греко-Католицької ЦерквиРелігійно-інформаційна служба України
Loading