українськаголовна english русскийкарта сайту  

Цікаві статті

25.09.2017
Доповідь Глави УГКЦ «Роль релігії в європейській інтеграції – перспективи України та ЄС»

Згідно із соціальним вченням Католицької Церкви, є чотири головних принципи, на яких має будуватися сучасне європейське суспільство: гідність людської особи, загальне добро, солідарність і субсидіарніть.

26.01.2016
Доповідь о. Ігора Шабана під час пленарного засідання Міжконфесійної групи з православно-католицького богословського академічного діалогу УХАТ

2 жовтня 2015 року в рамках «8-го Екуменічного Соціального Тижня» відбулось ІІ пленарне засідання Міжконфесійної групи з православно-католицького богословського академічного діалогу Українського Християнського Академічного Товариства (УХАТ). З доповіддю «Хрещення розділяє чи єднає?» виступив голова Комісії УГКЦ сприяння єдності християн, протоієрей Ігор Шабан.

Детальніше

18.09.2015
Резолюції VI сесії Патріаршого Собору УГКЦ «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом»

Ми, делегати VI сесії Патріаршого Собору УГКЦ, зібрані в м. Івано-Франківську на Прикарпатті 25–27 серпня 2015 року під головуванням Отця і Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава, обговорюючи тему «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом», розробили певні напрямки для оновлення життя нашої Церкви в Україні та на поселеннях.

Детальніше

Документи

17.11.2016
ЕКУМЕНІЧНА КОНЦЕПЦІЯ УГКЦ

Ми, греко-католики, відчуваємо своїм обов’язком будувати в дусі любові братерські відносини з іншими Церквами та намагаємося будувати цей діалог, наскільки це можливо. Прикладом цього є Екуменічна Концепція УГКЦ.

Текст Екуменічної Концепції УГКЦ

 

Subscribe
 
* -> Екологічний "День творця" -> Звернення УГКЦ з приводу проблем довкілля

Звернення УГКЦ з приводу проблем довкілля

Звернення Бюро Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ із питань екології з приводу проблем, пов’язаних із станом природного довкілля

  «Створіння очікує нетерпляче виявлення синів Божих»
Рим. 8, 19

Дорогі брати і сестри! Шановні співвітчизники!

1. Стан нашого спільного дому – планети Земля – викликає дедалі більше занепокоєння. Виснаження природних ресурсів, техногенне забруднення повітря та води, перетворення на пустелю ще недавно плідної та життєдайної землі, безповоротне зникання з лиця землі деяких видів тваринного та рослинного світу, глобальне потепління та підвищення рівня Світового океану – все це, на жаль, тільки окремі складові довгого переліку наслідків згубного впливу людства на природне довкілля.
Рівень забруднення природного довкілля досяг критичної межі, і вже сьогодні людство стає жертвою власної життєдіяльності, дихаючи отруєним повітрям, п’ючи забруднену воду та споживаючи продукти харчування, вирощені на забрудненій землі. Фахівці констатують також антропогенний вплив на розбалансування кліматичної системи, внаслідок чого зростає частота та руйнівна сила природних катаклізмів. Частішають шторми та буревії, більш затяжними стають хвилі нестерпної спеки та посухи, що чергуються із надмірним випаданням опадів і повенями з катастрофічними наслідками. Створюється враження, що внаслідок зловживанням своїм особливим становищем серед всього створіння і Божим уповноваженням відповідально «панувати над землею» (Бут. 1, 28), людина вже привела світ до межі глобальної екологічної катастрофи та самознищення.

2. Особливо глибоке занепокоєння викликає кризовий стан природного довкілля в нашій державі, яка належить до найбільш неблагополучних в екологічному відношенні країн світу. Трагічна спадщина Чорнобиля, жертвами якого стали мільйони наших співгромадян, соціально-екологічне лихо минулорічної повені, безрозсудне нищення зелених легень України – лісів, виснаження, внаслідок екстенсивного господарювання, національного скарбу – родючих чорноземів, нагромадження промислових відходів та сміття, забруднення повітря та водоймищ, що досягли критичної межі – це тільки деякі симптоми глибокої екологічної кризи, яку переживає сьогодні Україна.
Згідно з даними Міністерства охорони навколишнього природного середовища понад половина населення України проживає на екологічно небезпечних територіях, тобто там,-де забруднення повітря та води досягає небезпечного рівня для здоров’я та життя. Екологічний фактор відіграє вагому роль у зниженні рівня імунітету та розвитку різноманітних захворювань (відповідно до ВООЗ 24% захворювань дорослих та 33% дітей). Тому не дивно, що Україна посідає одне з провідних місць у дитячій смертності та онкологічних захворюваннях. На тлі несприятливої екологічної ситуації погіршується здоров’я всіх вікових категорій населення, зменшується середня очікувана тривалість життя, за якою Україна нині знаходиться на одному з останніх місць у Європі.
Бачимо, що наслідки негативного впливу на довкілля за принципом бумеранга повертаються до нас, у вигляді не тільки багатомільярдних економічних втрат та спадання добробуту суспільства, але рівно ж загрози для життя і здоров’я сучасників та майбутніх поколінь.
3. Оскільки екологічні проблеми на теренах України є дуже багатогранними та широкомасштабними, то відповідно також і зусилля, спрямовані на їх вирішення, мусять мати комплексний довгостроковий характер. Розв’язання екологічної проблеми залежить від усіх учасників суспільного процесу. Кожен, починаючи від державних інституцій і аж до окремих громадян, відповідно до свого становища та можливостей, має зробити свій автентичний внесок у справу збереження природного довкілля.
Особливу увагу потрібно приділити вдосконаленню екологічного законодавства та впровадженню механізмів контролю за його виконанням на регіональному та локальному рівнях. Необхідною є нова соціально-екологічна політика, заснована на концепції сталого розвитку, направленого на забезпечення потреб усіх членів спільноти за умови збереження та поетапного відтворення природного довкілля, а також створення можливостей для рівноваги між його потенціалом і потребами майбутніх поколінь.
4. Церква також покликана відіграти вагому роль у справі збереження природи та подолання екологічної кризи. Святе Письмо розкриває таємницю походження світу і говорить про своєрідне екологічне покликання людини, здійснення якого полягає у збереженні та захисті Божого створіння – природи, довіреної нам Творцем на відповідальне управління. Бути християнином – означає жити з віри і діяти у Божий спосіб. Тому ми, як християни, покликані зважати на волю Небесного Отця та бути мудрими й добрими, турботливими і люблячими домоуправителями Божого створіння.
5. Свідома вагомості екологічної проблематики для сучасного людства та прийдешніх поколінь, Церква зараховує безвідповідальне руйнування природи до однієї із найважчих категорій гріхів, а саме, до суспільних гріхів, що кличуть до неба про помсту (див. Іван Павло ІІ, Ecclesia in America, № 56), тобто ставить його в один ряд із гріхом навмисного вбивства людини та іншими тяжкими злочинами проти людини та суспільства. Логіка Церкви, яка трактує руйнування природного довкілля як гріх проти заповідей «Не вбий» та «Не кради», стає ще більш зрозумілою з позицій сучасної науки екології, котра свідчить про те, що мільйони людей щорічно стають жертвами забруднення довкілля, а особливо повітря та води. Рівночасно, руйнуючи природне довкілля та виснажуючи невідновні ресурси планети, окремі люди та цілі нації знищують спільну спадщину всього людства, загрожують суспільному миру, порушують вимоги справедливості та крадуть майбутнє у прийдешніх поколінь.
6. Для покращення екології довкілля визначальне значення має «екологія людини», тобто її духовний світ, віра та моральність. У цьому сенсі завданням Церкви є не просто захищати спільну спадщину всіх людей – Божі дари землі, води та повітря, але насамперед формувати «екологію людини», яка є передумовою екології навколишнього середовища (див. Бенедикт XVI, Caritas in veritate, № 51). Однак істотна частина нашої відповідальності за дарований Богом видимий світ має здійснитися вже на рівні якісного особистого стилю життя. Необхідно усвідомити, що чисто, передусім, не там,-де прибирають, а там,-де не смітять, більш раціонально, помірковано та економно використовувати природні ресурси, технічні засоби, електро- та теплову енергію, намагатись зменшувати кількість сміття, що з’являється внаслідок нашої праці, господарювання та проведення відпочинку.
7. 14 вересня Українська Греко-Католицька Церква, згідно з рішенням Синоду Єпископів, вперше долучається до відзначення Дня Творця, який багато Церков святкують як День захисту природного довкілля. Це свято було започатковане 20 років тому з ініціативи Його Святості Димитрія І, Константинопольського Патріарха, який у спеціальному посланні закликав увесь християнський світ щорічно 1 (14) вересня, на свято початку Церковного року, об’єднатися у спільній молитві до Бога-Творця всіх речей, висловити Йому вдячність за дар життя, за прекрасний світ природи, в якому живемо, просити вибачення за завдану шкоду і благати про збереження та спасіння всього створіння, яке «стогне і страждає в тяжких муках» (Рим. 8, 22).
День Творця – це дуже добра нагода згадати про християнську відповідальність за величні дари Божого створіння – природи. Це добра нагода пробудитися із летаргічного сну байдужості, розплющити очі і побачити не тільки критичний стан довкілля, а й свою співучасть та відповідальність за його руйнування. Це добра нагода для своєрідного «екологічного навернення» та визнання себе дітьми Божими, на яких нетерпляче чекає все створіння (див. Рим. 8, 19), щоб ми ставилися до нього по-Божому, з любов’ю та турботою, а не як чужинці, безжальні хижаки та безрозсудні експлуататори.
На завершення закликаємо всіх віруючих людей в Україні долучитися до екологічної ініціативи Вселенського Патріархату, об’єднавшись 14 вересня у молитві подяки до Бога-Творця за величний дар створіння і просити про його захист та спасіння. Ми просимо також всіх небайдужих людей про пошану та захист свого довкілля, а також закликаємо всіх тих, кому довірена політична відповідальність за нашу державу, без зволікання вжити заходи, необхідні для охорони та збереження природи.

д-р Володимир Шеремета,
керівник Бюро Києво-Галицького Верховного
 Архиєпископства УГКЦ із питань екології

02.12.2009, 1982 просмотра.

 
Офіційний сайт Української Греко-Католицької ЦерквиРелігійно-інформаційна служба України
Loading